ПРАКТИЧНА ГЕОСТРАТЕГІЯ #8: ГЕОСТРАТЕГІЯ VS ГЕОПОЛІТИКА

9 листопада 2023 року в Київському національному університеті технологій та дизайну

відбулась I Всеукраїнська науково-практична конференція

«Проблеми реалізації прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права в Україні».

Детальніше тут.

Структурно мій виступ складався з декількох частин. У попередніх частинах було розглянуто:

Дана частина виступу в продовження теми практичної геостратегії була присвячена обговоренню напевно ключового питання: порізнення геостратегії від геополітики.

Геостратегія — комплексна стратегія системної інтелектуальної інтеграції зовнішньої політики, за допомогою якої реалізуються секторальні стратегії у найбільш важливих сферах життєдіяльності в усіх видах просторів.

Геостратегія включає в себе стратегічне планування, прогнозування і передбачення, спрямовані на досягнення стратегічних цілей владних еліт або стратегічних національних цінностей та інтересів (залежно від форми правління). Її основне спрямування — формування стратегічних горизонтів як простору реалізації стратегічних національних інтересів.

Геостратегія реалізується за допомогою професійної майстерності та мистецтва проактивного та адаптивного управління макросистемами в умовах невизначеності; геополітика — за допомогою маніпулятивних технологій і сугестії, війн різних форм (гібридних, холодний, гарячих).

Якщо геополітика виступає когнітивною системою, за допомогою якої здійснюється управління у геополітичному просторі, певними ідеологемами, то геостратегія є конкретним інструментом досягнення визначеного і бажаного рівня реалізації стратегічних цілей.

Геополітика є поняттям ширшим за формою, але не за змістом, оскільки воно є більш абстрактним, має зумовленість географічними чинниками; геостратегія передбачає наявність чітко визначених та сформульованих цілей, ресурсів, можливостей і пов’язаних між собою єдиними цілями та завданнями секторальними стратегіями у різних сферах життєдіяльності відповідно до необхідності реалізації стратегічних пріоритетів.

Геополітичні цілі виступають орієнтиром, вони є більш розмитими і здебільшого становлять не стільки реальний і досяжний, скільки бажаний стан системи відповідно до ідеології правлячої еліти, що ґрунтується на засадничих положеннях теорії геополітики. Своєю чергою, геостратегія є конкретною, вона реалізується у визначеному просторі, часі і через реальні механізми досягнення цілей.

Геополітичний простір — географічний (земний, морський, повітряний, космічний), соціальний (духовно-культурний), економічний, фінансовий, віртуальний (інформаційний та ін.) простір. Це простір поширення національних інтересів держави поза її кордонами. Специфіка сучасного геополітичного простору така, що віковічний геополітичний дуалізм: таласократії (морська могутність) та телурократії (сухопутна могутність) за умови глобалізації втрачає своє значення, поступаючись новим проявом геополітичного дуалізму — „центр-периферія”, „національна держава-транснаціональні корпорації (ТНК) та міжнародні недержавні інституції”, де вирішальну роль відіграють не географічні чинники (простір-територія), а політичні, цивілізаційні, економічні, воєнно-стратегічні, як фактори, що зумовлені національними інтересами країн.

Геостратегія не обмежується геополітичним простором, адже стратегія є ширшою за горизонтом реалізації, тому геостратегія реалізується у рамках геостратегічного ландшафту , який включає і землю, і воду, і повітря, і космос, і кіберпростір, і простір функціонування штучного інтелекту, і позаземний простір. Для позначення сукупності цих просторів було уведено авторську дефініцію — геостратегічний ландшафт, який включає: сакральний ландшафт, антропогенний та інфраструктурний ландшафт, а також гуманітарну ауру нації. Відтак ключовим і системоутворювальним концептуальним простором формування геостратегії виступають: стратегія, націософія, історія державності, націобезпекознавство і політична географія.

Геостратегія є метаконтекстуальною, вона не залежить від конкретних історичних умов її розроблення, адже стратегія має власні наперед визначені принципи і засади реалізації; натомість її конкретизація відбувається у галузевих / секторальних стратегіях, які можуть бути зумовлені: стратегічними пріоритетами, горизонтом стратегічного бачення владних еліт, рівня інноваційно-інвестиційної спроможності, стратегічного потенціалу, приналежністю до країн шостого технологічного укладу, наявності високотехнологічної промисловості, здатності до солідаризації інших держав навколо реалізації власних стратегічних цілей, рівнем стратегічної культури та мислення тощо.

Геополітика реалізується через геополітичні доктрини, які становлять:

1) інтелектуальну конструкцію щодо реалізації національних інтересів у геополітичній сфері;

2) складовий елемент ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері геополітики, у якій закріплена сукупність офіційних поглядів на мету, функції, принципи та методи реалізації цілей геополітики.

У межах секторальних стратегій, в контексті творення геостратегії, можуть існувати різні стратегічні завдання, які ними мають вирішуватися: починаючи від рівня забезпечення стратегічної безпеки та стабільності до аналітико-прогнозного рівня формування стратегічних горизонтів передбачення з метою формування ефективної геостратегії, спрямованої на майбутні розв’язання стратегічних завдань у стратегічній перспективі.

Геостратегія є продуктом меритократії і відповідних талантів — стратегічних архітекторів — стратіархів, які через ухвалення нестандартних рішень формують гарантовані умови досягнення стратегічних збалансованих цілей; водночас геополітика виступає знаряддям не лише демократичних, а й інших режимів щодо встановлення власного панування і домінування.

Геополітика формує цивілізаційний вимір нації лише в якості форми, не за змістом, у ній враховуються здебільшого географічні фактори, яка визнаються домінантними і слугують рушійною силою до експансіонізму в рамках світоглядно засвоєного та сприйнятого геополітичного простору. Водночас в рамках теорії геостратегії, окрім зазначеного, включаються питання націософії, націоґенезу, сакрального ландшафту, національної ідентичності, гуманітарної аури нації, балансу геостратегічного ландшафту. Геостратегія спрямована на зміну змісту політичних відносин.

Але головним, що докорінно різнить геостратегію від геополітики є те, що Геополітика – філософія та концепція Вісі зла, натомість Геостратегія є ключовим світоглядом та системним інструментарієм ствердження Величі Добра.

Завершу словами сучасної геніальної поетеси:

Ліни Костенко:

„А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни”.

Слава Українській Державі!