© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-2109.2026

 

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

У третій частині першої глави п’ятого розділу автор розгортає глибокий націософський рентген внутрішнього зламу Полковника, його кардинальних змін у світогляді та силі волі на шляху пошуку кращої долі для Української Держави. Крізь призму безпекоцентризму деконструюється когнітивний хаос еміграції, розглядається суверенна правова природа точкового мілітарного атентату як хірургічного інструменту захисту нації та проголошується нищівний вирок історичному браку лідерства й егоцентризму провідників ЗУНР.

---

Розділ V.

Еміграція та розгортання таємного мілітарного тарана

Глава 1.

Конструювання підпілля: мережа європейських локацій

Частина 3. Атентат як суверенне маркування національних ворогів: правовий маніфест асиметричної війни

Відверто наголошувати й відзначати слід

На кардинальні зміни у світогляді і силі волі:

Бо Коновалець розумів: багато що не встиг,

Продовжував шукати кращої він для держави долі.

 

Яка ж тоді створилася там ситуація,

Чому державність знов зазнала деградації?

Чому одвічно землі українські всі розділені,

Еліти українські розумом державним не наділені?

 

Утрата віри у відновлення соборної держави,

Де уряди національні втратили вже розуміння справи,

Де панував відвертий партикуляризм —

Такий антисоборний знедержавлений  анахронізм.

 

Тож виклики для лідера нові постали,

До нелегальних методів УВО пристали.

І Коновалець прийняв виклик нової доби,

З підпіллям відтепер він перейшов на ТИ.

 

У 22-му пронеслась хвиля саботажу:

2300 акцій тут в архівах документували!

Державність — надскладна сполука для купажу,

Тож головне — ідею вчасно в голови елітам вклали.

 

Окрім диверсій, тероризму, саботажів

Постав модерним того часу атентат:

Спрямований він проти зайд, запроданців продажних,

Це маркування: смерть — бо лютий кат!

 

То не сліпий терору хаотичний, підлий вибух,

І не асасинів чи заколотників брутальний розрахунок:

Це атентат — то суверенний, мілітарний, точний вибір,

То суду Божого і підпільного людського порятунок!

 

Не ради грошей, і не на замовлення і не для примх приватизації,

Це Атентат — постав як маркування точкове і кара всіх катів.

То хірургічний мілітарний інструмент для захисту держави й нації,

Супроти тих, хто суверенне право на Державу нищить захотів!

 

Тож боротьба запекла не вщухала:

Ані початку, ні кінця вона не знала…

Чому, ідеології державницьких ідей позбавлені,

Історії уроки в більшості знеславлені?

 

То хлібороби, то соціалісти, комуністи,

Зросійщені, чи малороси — партикуляристи,

Кияни, наддніпрянці й галичини,

Католики, безбожники, віряни і міщани…

 

Такий строкатий до нестями і незгодний люд:

Який вам шлях потрібен, Божий суд?

За що ви боретесь і з ким одвічно,

Вмираєте у боротьбі за що у віковічній?

 

Чи власну віру ви несамовито захищаєте,

Або за що тоді мільйонами вмираєте?

Навіщо ви віками за чужих воюєте,

Ви ж власний код, державу й націю руйнуєте!

 

За територію, історію, державу, їхні інституції,

Реалізацію положень чину Конституції,

Чи за соборність, волі й незалежності ідеї,

Чи є в юрби такі потреби, розумові привілеї?

 

Репресії, агресії, голодомор і геноцид

Для українців знищення, то їхній краєвид?

Коли ідею врешті-решт кристалізуємо,

І шлях для себе власний непохитний намалюємо?

 

Тоді це буде власний, наш свідомий шлях,

Не буде хтось там бздіти по кущах!

Чужих провідників постійно пошукати,

Ідеї різні, розбрат ідеологічний учиняти!

 

Полковник змінював одвічно ролі, назви та посади,

Для цілі вищої, а не заради нагороди, примх і слави!

Політик, командант, військовий референт, агент —

Він вправний, хірургічний і системний елемент!

 

Завжди до українців лідера їм бракувало,

Який авторитетом зміг всіх об’єднати.

На жаль і цього разу так не стало,

Бо ЗУНР все стратегічно майже зіпсувала…