Архів публікацій категорії Мудрість і зрілість

Старість не радість, але й молодість не завжди подарунок.

Відчуваючи нескінченний потік часу, ми почасти не замислюємося, що колись, як би нам не хотілося, але прийде той час, коли перебуватимемо в періоді зрілості. Хоч і кажуть, що мудрість приходить з роками, я все ж дотримуюсь думки, що іноді роки приходять у хижому одинацтві…

Тож, не пропагуючи антагонізм, яким перенасичене сучасне технократичне суспільство, прагну спробувати подати читачеві свій погляд на різні сторони мудрості і зрілості, тих роздумів, якими окуті люди, досягаючи віку зрілості, сформувати кольорову гаму почуттів, смислів, запахів і звуків Мудрості та Зрілості.

У своїй поезії і творчості, навіть науковій, я ставлю чимало запитань, оскільки поважаю читача і переконаний, що давати і формулювати за нього відповіді є не завжди коректним. Адже для кожного існують свої відповіді і свої шляхи час та місце на їх досягнення.

Але основні питання філософії зрілості Ліпкана можна уконтурувати в такий спосіб:

Чи завжди мудро ми проживаємо своє життя?

Що б і кого б ми змінили в своєму житті, якщо була б змога повернутись назад?

Яких би помилок ми порадили самі собі не припускатись?

Що є найголовнішим і найціннішим в житті?

У своїй поезії я прагну вийти за горизонти чітких відповідей, усамітнених в дошкульній дихотомії: правильно — неправильно.

Життя має багато інших форм волевиявлення. Кожна людина є скарбом, і її шлях є неповторним і цінним передусім для неї самої. Тож, формуючи ті інші постулати, я прагну розібратися із почуттями та емоціями, які пронизують наше буремне життя. Це робота і родина, кохання і любов, батьківство і професійне зростання.

Poor_6

  24.12.2022 © Владимир Липкан   У врат обители святой Стоял клиент без полиса: финансово пустой. Прожив всю жизнь, не делал накопленья Теперь же у судьбы он просит денег и прощенья… Стоит, ссутулившись: мирского просит подаянья, Финансового захотелось вдруг вниманья! Всю жизнь прожил, не верив в накопленья — Пришла пора: невеже оплатить все глупости и похотей веленья.   „Зачем мирского…

20210829_162357

18.12.2022 © Владимир Липкан На ярмарке суетной из грехов, В своём разнообразии все собрались. И стали выяснять: кто краше есть из них, Да так, что чуть было не подрались.   Грехи на распродажу людям поступили: Цены себе разумной сложить так не смогли. И вроде цены с ярлыками были, Цена греха в отдельности зажгла дискуссии огни.   Грех каждый по отдельности,…

Мистецтво

29-30.11.2022 Володимир Ліпкан  Душа: Література, музика, живопис — це мистецтво. Вони є кодом, мовою душі. Життя людини наче скерцо, Його слід обережно донести.   Знання — яскравий світ для мозку. Кохання — соковитий серця смак. Душа і тіло наче на помості Не слід їх грубо розділяти так.   Душа витребує поваги Не терпить усіляких там дрібнот. І відволікшись від зневаги…

2073855252_78e6b6712c_z

05.06.2019 © Владимир Липкан Куда всё делось, всё прошло? В одно мгновенье пролетело! Как вихрем, бурей пронесло, Ведь память помнит, но не тело…   Былые годы, страсть полёт, Безмежные мечты пространства! Но результат, увы, не тот... В финансах жизнь не терпит дилетантства...

5c3d8c3240b5e2f565c5c7312600d8f22b55d270

05.03.2000 Гонимый страстию и мучимый тоской, Он шёл вперёд на свет иной. Полон счастья и надежды, Увлекаемый вперёд, Странник тихий, безнадёжно, Устремлён он в мир высот.   После долгих лет скитаний, Томительных, печальных расставаний, Приходит он опять к Тебе, Хотя, быть может, и к себе.   Мудрец: Зачем, Ты, странник, колесишь по свету, Что хочешь в нём Ты отыскать, Быть…

upl_1506885078_149485

07.07.96 © Владимир Липкан  Много-много лет назад, Об этом думал сам Сократ, Но так ответить и не смог: Кто создал мир, кто это — Бог?   Минуло время, но доселе Ответ с тех пор так и не дан: Играем, словно в карусели, И бродим по неведомым следам.   Да, может быть, вообще не стоит Об этом вслух и говорить, Чтоб…

Close