© Владимир Липкан | 30.11.2025 В основе некоей и пущей гениальности Лежит свой путь: осознанной рациональности: Она как ощущение зияющей амбивалентности, В противоречьи: мира с человеком, бренности и смертности. Она как нейрофизиологический детерменизм, Такой рутинный, бытовой поссибилизм, В ней суть от красок ощущений, восприятия реальности, Ведь творчество — вакцина от рациональности. Обычный человек — печальный пленник…
© Володимир Ліпкан | 20.09.2025 Що є за змістом принциповість: Для чого принципи існують? Можливо, то є надлишкова винятковість, В буремнім світі лиш емоції вирують. Без принципів не можна органічно в світі існувати, Бо принцип — це засада і першооснова. Людина може безпринципно проживати? Але тоді вона - тварина? - Безумовно! Не треба зайвих сумнівів, одвічних коливань, Бо…
© Володимир Ліпкан | 31.05.2025 Фольклорна казка джерелом латентних смислів виступає, Етноментальний код всіляко розкриває, В ній відбувається об'єктивація ментальних настанов, Що удоступнюють до розуміння глибини основ. Казкова творчість супертекстом є, Бо виняткову семантичність і насиченість несе. Казки, мов архітектори, формують семіологеми, Як є увиразненим чуттям міфологеми. В священних досвіду етнічного і самобутнього підвалах, На вузлових…
© Володимир Ліпкан | 03.04.2025 В торгових війнах переможців не буває! Нехай у США ретельно Economics повивчають: Бо мита, санкції — партнерства не скріпляють, Вони є індикатором: тебе не поважають! Яка мета, щоб мита так тотально вводить? Демонструвати силу, владу, первородну міць? Щоби над іншими уміло верховодить, Не той це засадничий принцип: силоміць! Через коліно ґвалт…
© Владимир Липкан | 05.03.2025 Многознание уму не научает, Ум по жизни многим помогает, Иногда бывает — горе от ума, Жизнь у умных, очевидно, не легка. Много знать, не значит мудро мыслить. Много умных в знаниях своих зависли. Ум природой дан, не институтом, Ведь диплом есть модным атрибутом. Мыслить: значит самопознавать, Уметь вопросы самому себе задать.…
© Володимир Ліпкан | 07.02.2025 Туга — це почуття глибокого страждання. У жодній мові слово це не має спонукання: До дій чи бездіяльності, до відчуттів, Така лексема — суто як номінатив. Страждання за природою екзистенційне, То не причина і рушій у провінційних. Воно глибинне, недоречно хворобливе, І незрівнянне почуття, хоч і мінливе. Туга охоче в глибини душі…
© Володимир Ліпкан | 31.01.2025 Зичу легкості й хуткості вітру, Повнозвуччям співайте й горіть. Щоби мова правнича, квітуча, Склала шлях процвітання в цю мить! Компетентність Вас теплом хай гріє, Шлях до істини відкриє. Творіть і розвивайте мову Ви правничу, Бо Ви — еліта, шлях Ваш засадничий! Хай невблаганно квітне Мова українська, Лінгвістика правнича барвами засяє. Законність і державність —…
© Владимир Липкан | 16.01.2025 Сегодня книгу хоронили, Весёлыми такими все мы были: Смартфон, планшет, приставка игровая — У нас чудесная симфония такая. Планшет: Пора нам с умными давно кончать, Не нужно книги поколениям читать! Пусть думают, как только мы и скажем, Живут — лишь как МЫ им прикажем. Их нужно думать разучить Не нужно им по…
© Володимир Ліпкан | 11.12.2024 В шаленім вирії подій, У круговерті тій нещадній, Вершать нам букви бал із мрій Бо ми є центр — не другорядні. Ми зміст у слова визначаємо, Бо вартість достеменно знаємо. Кліше, шаблони, мовні трафарети — Не може мова жити під багнетом. Не може мова в тіні розвиватись, На волі і свободі має…
© Владимир Липкан | 11.12.2024 Гласный, гласный и согласный, Буквы мчат стремглав в слова, Тексты, рифма – не напрасны Пусть ликует голова! Тексты, смыслы, предложенья Полисемии проявленье: Сути, формы, красоты Буквы-буквочки — предел мечты. Ясность, простота, логичность, Доступность смысла и открытость, Ох, Буквы, жизнь в слова слагаете, Контекст и текст в единстве раскрываете!