ПРАКТИЧНА ГЕОСТРАТЕГІЯ #7: УМОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ПЕРЕМОГИ

9 листопада 2023 року в Київському національному університеті технологій та дизайну

відбулась I Всеукраїнська науково-практична конференція

«Проблеми реалізації прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права в Україні».

Детальніше тут.

Структурно мій виступ складався з декількох частин. У попередніх частинах було розглянуто:

1. Практична геостратегія: обумовленість звернення
2. Ключові поняття теорії геостратегії: геостратегія і стратіарх
3. Теорія геостратегії: структурно-понятійна модель геостратегічних дискурсів 
4.  Практична геостратегія: реальні чинники впливу
5. Антиукраїнство: чому потрібно це знати
6. Еталонна модель геостратегії

Дана частина виступу в продовження теми практичної геостратегії була присвячена обговоренню умов формування стратегії перемоги Української Держави.

Пам’ятаємо і шануємо слова

Левка Лук’яненка:

„Війна закінчиться тоді, коли ми будемо хотіти не миру, а перемоги”.

Вже майже 2 роки війни, а концепцію стратегічної перемоги не визначено. Є мирний план, є хитрощі чужинців, різноманітні іпсо тощо.

Але Української Національної Стратегії Перемоги не має!

Для того, щоб її не лише розробити а й заручитися підтримкою, потрібно дотриматися принаймні певних основних умов. У контексті пропонованої мною теорії геостратегії до них можна ва якості дискусії на засадах наукового плюралізму віднести наступні.

1. Представити та оприлюднити чітку та прозору стратегію перемоги. Наші стратегічні партнери мають розуміти, що даний аналітичний документ складено фахівцями, він є реальним відображенням здатностей та спроможностей, досяжних цілей, а не політичних бажань і популістських гасел. Стратегічні партнери мають чітко розуміти: на що будуть спрямовані їхні ресурси, для досягнення яких цілей, і яку користь в стратегічній перспективі це принесе їхнім державам та платникам податків, хто буде кінцевим бенефіціаром перемоги.
2. Після визначення цієї стратегії необхідно обговорити з партнерами її вартість. Ми живемо у сучасному світі, де цінності, як би нам того не хотілося, відходять з першого плану, увиразнюється концепції ціни та вартості, які суттєво впливають на сучасну цивілізаційну модель. Тож маємо розуміти, що стратегічні партнери мають чітко для себе розуміти вартість підтримки нашої держави, в тому числі і для того, щоб розуміти і просторово-часовому форматі здатність до її надання за різними сценаріями провдож тривалого часу та необхідних обсягах. Це нормально. Це правильно. Ми мажємо це розуміти і відверто обговорити ці питання.
3. Треба максимально прозоро і системно інформувати громадян країн стратегічних партнерів про ситуацію в Українській Державі, включаючи: 1) поточний прогрес — як позитивний результат, стан успіху, з якого складається успішна стратегія перемоги; 2) причини труднощів — тобто ті чинники, на які потрібно додатково впливати для того, щоб досягти мети стратегії перемоги. Відтак позиціонування відбувається в наступних координатах: схвально до результатів – критично до причин складностей.
4. Звідси унаявнюється наступна картина: 1) стає зрозумілим, яку конкретну зброю надсилають та як ця зброя сприятиме стратегії перемоги; 2) але головне і інше: також пояснити, чому деяку зброю не було надіслано у потрібних обсягах і потрібний час, хоча вона могла б допомогти реалізувати стратегію перемоги. Це дуже важливо: адже з плином часу за певних умов, події можуть переосмислюватися і кожен партнер знайде логічне обґрунтування обсягів та розмірів своєї допомоги. За умови існування чіткої стратегії перемоги, питання будуть ставитись не лише до Української Держави і передусім до ЗСУ, а й до тих партнерів, які вчасно не передали необхідну зброю, у потрібній кількості, потрібної якості тощо. Тобто дана стратегія перемоги уможливлює формувати партнерські рівноправні відносини, де не лише ЗСУ несуть обов’язок за перемогу, а й стратегічні партнери і взагалі всі учасники даного процесу. Не лише перемога має багато авторів, а й сам процес її досягнення. Критика не є пріоритетом і обов’язком, правилом лише щодо українців. Вона стосується всіх політичних суб’єктів даного процесу – процесу реалізації стратегії перемоги. Тобто в рамках стратегії перемоги, утворюється новий діапазон політичних відносин, де всі учасники рівною мірою несуть політичну і юридичну відповідальність до досягнення перемоги, кожний на власному рівні, враховуючи власний стратегічний потенціал, але ключове: відповідальність за реалізацію стратегії перемоги є спільною, бо перемога потрібна не лише Українській Державі, а й усім Силам і сторонам  Добра.
5. Відповідно до пункту вище: владні інституції стратегічних партнерів мають представити список зброї, яку не було передано Українській Державі, але яка була б корисною. Ми дуже багато говоримо про демократичний цивільний контроль, звітування українських посадових осіб тощо. Але відносини партнерські, передбачають взаємну відповідальність за процеси. Тобто маємо чітко почути, чому не було передано корисну зброю. Хто ухвалював ці рішення, який вплив вони можуть мати на досягнення стратегії перемоги. Авторство майбутньої перемоги приписуватимуть собі усі, натомість і наслідки певних невдач і відповідальність за них має бути поділена таким сами чином: серед усіх! 
6. Важливо пояснити, які наслідки будуть, якщо інвестиції партнерів припиняться. Який тоді план є у політичного керівництва не лише Української Держави, а й інших учасників та суб’єктів процесу реалізації стратегії перемоги? Зокрема 16 листопада 2023 року (вже після проведення конференції, я доповнив цей пункт), Дж. Байден підписав закон про фінансування роботи уряду США без допомоги Українській Державі. Українська Держава та її стратегічні партнери мають розробити план дій (кризовий / позаштатних / стратегічних), на випадок відсутності фінансування з боку ключових стратегічних партнерів та акторів. Які альтернативні механізми можуть бути задіяні, який час потрібен на формування альтернативних джерел фінансування, чи зможуть вони перекрити існуючу нестачу і яким чином реалізація стратегії перемоги залежить від внесу ключових стратегічних партнерів, передусім США. Таким чином буде встановлено не лише умови перемоги, а паритетність участі учасників цього процесу, а також сформовано чітку картину щодо рівня та критичності сформованих залежностей від фінансування з боку окремих партнерів.
7. Відповідні органи повинні регулярно інформувати власні законодавчі органи про рівень дотримання вже наявних санкцій проти Росії. Свого часу в щорічних зверненнях Президента України до Верховної Ради України неодноразово наголошувалось на необхідності підвищення ефективності санкцій. Це винятково відповідальність наших партнерів. Тому, найбільш оптимальним механізмом здійснення контролю за дотриманням санкцій, є парламентський контроль за урядами власних країн за дотриманням санкційного режиму проти РФ.
8. США та всі члени НАТО мають вжити нових санкцій проти РФ, включаючи заборону на експорт нафти, зерна та рідкоземельних мінералів. Тобто, в рамках існуючого санкційного режиму, потрібно чітко  розуміти про необхідність перманентного збільшення та розширення санкцій в рамках необхідності досягнення цілей стратегії перемоги.
9. Українська Держава і передусім політичне та військове керівництво мають чітко пояснити, чому запитувані ресурси є необхідними для стратегії перемоги, яким чином дані ресурси наблизять досягнення і повномасштабну реалізацію цілей перемоги.

Мій ключовий посил: вісь Добра включає держави, які ухвалили рішення реалізувати Добро, ствердити його велич, порушена варварською війною РФ та іншими авторитарними та терористичними режимами в світі.

Переходячи до абстракцій вищого порядку: це запропонована модельна стратегія перемоги Величі Добра над силами зла.

Апробована в Українській Державі, вона може стати еталонною моделлю для можливих наступних битв Величі Добра із темрявою і силами зла.

Завершу слова власної політичної поезії:

Якщо Росія й далі курсуватиме в фарватері

Залишиться імперія: ЗЛО знову існуватиме.

Для світу історично епохальна це розв’язка:

Росії має бути вщент розбита — ось це фінальна є поразка!