© Володимир ЛІПКАН | 21.06.2026 Від Сина до Батька. Наративи-усвідомлення Дорогі Татусі! З Днем Батька Вас! Сьогодні я хочу обійтися без гучних чи чергових банальних фраз. Життя — це не гра, і тепер, коли я вже давно, на жаль без свого Батька, упевнено крокую вже 29 рік своїм шляхом, я дещо чітко усвідомив. Щоразу, коли мені здавалося, що «я…
© Владимир Липкан | 13.06.2026 В окно внезапно постучала Старость. "Ошиблись адресом!" — отрезал я. Какая шутка, чья-то глупость, шалость: Я молод, энергичен и во мне энергия жива! Но стук в окошко снова повторился, Не понял я: к окну всем телом прислонился, А там уверенно расслабленно сидит Мой лик, но старческий сквозь свет глядит. "Привет! Неужто час уже…
© Володимир ЛІПКАН | 05.04.2026 „А я ж казав!” — Лунали пострілом слова. У тебе кругом знову голова. Довірився, відкрився, знов дарма… „А я ж казав!” — Лунали всім відомі вже слова… Як заготовка, так заведено і зазвичай, Уходим сподіваннями у небокрай. Але як на зиму заздалегідь готуємо дрова, Так само інколи лунають ці гіркі слова. Знецінився, десь…
© Володимир ЛІПКАН | 18.03.2026 Ми — свідки їхнього буремного початку, Вони — є свідки зниклого і нашого кінця. Зростаємо дітей у піклуванні й статку, Ми ж по життю відіграємо роль замінного гравця. Радіємо, спостерігаємо, плекаємо надію, Вони живуть і мають власні мрії. Нам слід прийняти цей речей порядок, Наш світ — життя старіння й згадок. …
© Володимир Ліпкан | 08.02.2026 Самотність — даність або результат, У чому загадковий смак її та аромат? Чи у дорослого вона чи у дитини, Як ми живемо, не рахуючи всі днини. Дорослий у самотності свідомо сам існує, Нехай життя навколішки кипить, вирує, Він сам обрав цей шлях із одинацтва, Тож має спадок із тіней й дивацтва. …
© Владимир Липкан | 31.12.2025 Мне не нужны твои слова: В них много лжи, порою, фальши. От этого кружится кругом голова, Хочу побыть от этого подальше. Не нужно громких, ярких слов: "Ценю, Тебя, Папуля, я благодарю". Не нужно врать, и прежде — лгать себе, Почувствуй, что в твоей душе? Обида, горечь, грусть и сожаленье, Иль зависть,…
© Владимир Липкан | 27.12.2025 Внуки - не просто дети детей, Это не только сыны сыновей, Внуки как зеркало маленьких Вас, Внуки без времени - Ваш снова час. Любить Вас маленькими снова, Опять прижаться к мягенькой щеке, Бежать купаться, будто бы всё ново, И наслаждаться шашлыками на реке. Проснувшись, утром в школу не спешить, Побыть…
© Владимир Липкан | 16.11.2025 Безрассудно и нелепо Быть напыщенным и важным, С высока на мир смотреть И казаться эпатажным. Дети быстро подрастают И дружить они желают: Чтоб Отец им Другом был, Не корил, а ими жил: В непринуждённости и простоте, В комфорте, и уюте, и душевной доброте, В любви всецельной, понимании И в окружении добра, внимании.…
© Владимир Липкан | 20.07.2025 Как быстро повзрослели дети, За ними я совсем не успеваю, Уж не встаю так рано на рассвете: Теперь свой график, жизнь у них другая. Уже не нужен в школу пластилин, Бумага не нужна уже цветная, Никто вареньем не испачкает мне ковролин, И не заснёт, уроки делая, зевая. Никто не будет радостно…
© Владимир Липкан | 13.06.2025 Когда-то, в детстве, Маму не могли мы поделить: Всё мало, как казалось, было каждому внимания. "Я не могу без Мамы жить!" — Неистово звучали звуки, крики, пожелания. Когда-то, Мама была самой дорогой, Желанной, ценной, так необходимой. И в мире так никто не смог другой: Заботиться, любить и быть незримо уязвимой. Бессонны…