© Владимир Липкан | 15.03.2026 — Я болен? — Бесконечно болен. — Я люблю? — Похоже, это дежавю. — Я хладнокровен? — Да. — Настолько, что уж не живу... — Я радостен, но где же вечные печали? — А что печали? Просто так позвали. — Зачем печалям меня звать? — Чтобы от радостей вас отвлекать. — А почему тоскою…
© Владимир Липкан | 14.03.2026 Когда бомбят чужие города, То это ведь необходимость, ДА?! Когда другие люди смерти видят — Нам всё равно, ведь нас-то не обидят! Когда на нас летит ракета: "Беда, кошмар, спасай планета! Нас разбомбить те подлецы хотят, Они ведь миру, безопасности вредят!" Вот в этом суть политики сейчас: У каждого — своё…
© Владимир Липкан | 14.03.2026 Жить, не слишком многое себе прощая, Менять себя, и на других не сильно уповая. Спросить с себя, вопрос задать А не на стороне всех пробовать менять. Исправить человечество нельзя! Попыток много было тщетных — зря. Зато исправить можно самого себя Спокойно, медленно, не торопя: Мы можем сами накормить Ребёнка, Подгузники сменить…
© Володимир ЛІПКАН | 12.03.2026 Чекав сьогодні на людину біля університету, Наслухався: москальщини, бидляцтва — малороси: Там ніц культури, дефективність ідентичності та пієтету. Діоптрії чутні довгоголосі. Вродливі дівчини так вправно криють матом, Затято, галасливо матюкаються, Що їхнєє обличчя, ще й після затяжки флешек/айкосів В гидотній і гримасній масці викривляються. Здебільшого зросійщені...? Так на нас еліта хвороблива…
© Владимир Липкан | 11.03.2026 Если любишь, дай дышать! Уважай моё пространство. Не кричи, что должен Я, Помещая мир в убранство. Растворившись, не живу. По песчинкам я плыву. Где же цельность, индивид, Ведь любовь в двоих кипит? Или, может, тишина, Где не давит всех она. На заботе, но без громкости, Без границ свободы ломкости. …
© Володимир ЛІПКАН | 10.03.2026 Поважайте інших: кажіть їм НІ. Не лишайте із надією їх на самоті. На давайте час на роздуми, рожеві мрії. Не плекайте те, чого нема — Надії. НІ — повага, хай холодна, до людей, Їхніх планів і великих сподівань. НІ — є напрям, часто до нових дверей, Без дилем і без будь-яких…
© Володимир ЛІПКАН | 09.03.2026 Як відбувалась Телефона трансформація? Скажу Вам чесно: то — свідома провокація! З ускладненням цивілізації і збільшенням технічного прогресу Антропності і людяності сила відчувається разючого регресу! Ми: менше стали бачитись, стрічатись і контактувати, Крізь профілі із соцмереж один за одним стали слідкувати. Ми божевільно підглядаємо і час безцінний витрачаємо, На те, щоб подивитись на…
© Володимир ЛІПКАН | 08.03.2026 Що є кохання? Чесність і жага до волі. Це — прагнення побільше віддавати. Це — творення своєї і чужої долі, Мистецтво разом вигравати. Життя взахлин, буремні дні та ночі, Миттєвості, що згадкой зігрівають. В коханні до любові ми дієві, бо охочі, Добро нам шлях у впевненість сумлінно прокладають. Кохання —…
© Володимир ЛІПКАН | 07.03.2026 Колись людина вдумно запитала: "Яке найбільш болюче слово існувало?" Я довго думав, і нарешті я сказав: „Це — пізно” — більш ніщо я не згадав. Запізно нам кохання повертати, Плекаючи надії і сміливі мрії. І прагнути все відновити, зламане більш не ламати, І впоперек всі повернути вщент події. Запізно у любові до…
© Володимир ЛІПКАН | 06.03.2026 Розумних меншість — В цьому є природна хиба! Бракує сил, жорстокості до зла. Можливо, розум має бути іншим штибом І здатним зруйнувати тупість всю до тла… Не панькатись і не сюсюкатись з тупими: Жорстокими ми мусим буть із злими! Ми маєм право у своєму світі жити, Не під ярмом бидлоти в війнах тупотіти.…
