ДОСВІД ПЕРШОГО СТУДІЙНОГО ДУБЛЯЖУ УРИВКУ З МУЛЬТФІЛЬМУ „КІТ У ЧОБОТЯХ ”

© Володимир ЛІПКАН | 11.05.2026

Кіт у Чоботях до Кицюні залицявся,

Про день чудовий згадував і гомонів,

І на кохання щиро (в мріях) сподівався,

Тож добирав відвертих теплих слів.

Кіт, присоромлено ледь-ледь ознався,

Що нічого йому було боятися,

Проте Санта Колома — місце, де пручався,

Хоч саме там в коханні мав зізнатися.

“Кицюня, вперше я в житті злякався.

Тому я втік…. то, Кицько пóмилка була.

Я боягуз… Фух, вже нарешті я зізнався,

Бо ти, сама, у вівтаря,

У тій прекрасній і пухнастій і весільній сукні,

Як уявляю я тебе одну…

– Не переймайся, Котику мій любий,

Без тебе я нікуди не піду.

Тому я теж там не з’явилась,

Ну, якось так, все опинилось…

 – То ж як, чекай! Tебе там не було?

– Ні, котику, без тебе я не можу.

Змагатися з твоїм коханням.

– Ще це хто?

– З легендою відлунням тебе самого!

До того типу щирості не стало.

Але тепер ти не такий,

Тому, я переконана, не все пропало!”

Для кожного в житті потрібно шлях свій мати

Сміливості Коту в Чоботях варт додати.

Кохання справжнє треба розпізнати

Відчути серцем, до душі прийняти.

Сьогодні Кіт моїм героєм був!

І хоч і гордий — трохи він сором’язливий.

Веселий, жартівливий — в ньому все відчув,

Бо в глибині душі він справжній і мрійливий!

Ось так: Кіта В Чоботях я сьогодні дублював.

Яскравий і несамовитий та глибокий персонаж.

Як завжди Олексій з Вікторією нас писав,

З порадами і настановами яких зловив кураж!