“DON LIPKON” АБО ПЕРШИЙ ДОСВІД ОЗВУЧУВАННЯ УРИВКУ З КНИЖКИ МАРІО П’ЮЗО “ХРЕЩЕНИЙ БАТЬКО”
© Володимир ЛІПКАН | 27.04.2026
Сьогодні 27 квітня 2026 року в рамках навчання в медіашколі Шоумакс на курсі Акторів Дубляжу після проведеного тренінгу 22 квітня 2026 року з Вікторією Хмельницькою,
відбувся запис в студії уривку з книги МАРІО ПЬЮЗО „ХРЕЩЕНИЙ БАТЬКО”. ПРОМОВА ДОНА КОРЛЕОНЕ НА СХОДЦІ П’ЯТИ СІМЕЙ.
За сталою традицією, нижче особиста рефлексія мого особистого досвіду запису аудіокниги, викладена у формі поезії. Із натхненням від роботи разом із Вікторією та звукорежисером Олексієм.
„Маленький крок назад від мікрофона”, —
Лунає голос Олексія ніжним баритоном.
Бо звук, подача — це важливі елементи,
Відчути і прожити варто книги запису моменти!
„Тож, Володимир, Ви готові?”
В навушниках тут голос Олексія пролунав.
„Хрещений Батько. Доне Карлеоне,” —
І пан Ліпкан своє читання розпочав.
Відчутний голос, мій поважний, вдумливий герой…
Проте, в моєму виконанні, поки що не завжди саме той :-).
Як вправно голос подумки в собі ми уявляємо,
На практиці — озвучування інше ми справляємо.
„Ви стишилися, впевненість упала”, —
Від пані Віки ці поради пролунали.
Не варто тембр, лиш інтонацію міняти,
Сьогодні Карлеоне спробував „озвучку” дати.
Надмірна швидкість, дихання, інтонування —
То від Вікторії Хмельницької нам професійні побажання.
„Густіше голос, тембр і штибель зберігайте,
І голос вгору різко Ви не піднімайте!”
„Я знищу всіх”, — сказав спокійно і авторитетно Дон,
Відчутний голосу тембральність і відтінку тон.
„Давайте вип’ємо!” — лунали інші вже слова,
І тут вже круговерть у мене голова.
Повільно видихнув і, руки притиснувши,
Я уявив, неначе в душу Карлеоне, зазирнувши.
І, зберігаючи серйозність ситуації й момент,
Продовжував із Карлеоне я експеримент…
Артикуляція і логіка, пожовування слів,
Добірність інтонацій і цікавість — не церковний спів.
Розмовна мова, вельми мелодійна й органічна,
Озвучення — це результат, це справа титанічна!
„Повільніше і паузи потрібно вчасно зберігати!”
Тож варто й тут героя й слухача нам відчувати.
З одного боку аж занадто не тягнути,
А з іншого — із паузами нам не перегнути.
Потрібно рота ширше відкривати,
Тож перед записом потрібно артикулювати,
Йотовані уважно й чітко вимовляємо
При цьому легкість і подачу зберігаємо!
Потроху дикція кудись з’їжджає,
Бо рота посувом ми закриваєм.
Тож варто зберігати початкоий стан для губ,
Тоді не змінюватиметься грубо звук.
„Ви трішки здулися, а нумо, Володимир, постривайте!
Дон Карлеоне краще й ширше Ви зіграйте!
Потужно, владно, вельми амбіційно,
Проте спокійно, впевнено не претензійно!”
Так досвід поступово в студії я набуваю,
Підтримку Олексія й Віки серцем відчуваю.
Я вдячний за сприяння і за щиру допомогу,
За заохочення й відверту засторогу!
