В УКРАЇНІ – ТРЕТЯ РІЧНИЦЯ ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ. ВІЙНА – ЦЕ НЕ КОНФЛІКТ!

© Володимир ЛІПКАН | 24.02.2025

Сьогодні 24 лютого – третя річниця повномасштабної війни. Так, саме війни, не зважаючи на те, як це називає Генеральний секретар ООН, окремі європейські політики, представники режиму Трампа.

Неофашизм у таких формах як технофашизм, масштабування ідеології темного просвітництва, поступове знищення окремих елементів демократичних режимів, фрагментація лібералізму, індоктринація сугестивних наративів – все це є рисами сучасного геостратегічного ландшафту.

Тому потрібно зберігати чіткість мислення, ясність та однозначність у застосуванні термінології і на кожній міжнародній зустрічі, кожному телефонному дзвінку виправляти будь-яку посадову особу щодо правильного ужитку коректної та адекватної термінології, що описує повномасштабне збройне вторгнення – збройну агресію і дії міжнародних злочинців, міжнародних злочинних організацій, держав-агресорів та спонсорів тероризму.

Питання не лише в тому, щоб змушувати застосовувати українську термінологію та українське розуміння, а у тому, що застосування та впровадження терміну “конфлікт” для позначення дій агресора щодо України матиме далекосяжні наслідки.

Тож, за умови послуговування навмисно та свідомо спотвореною мовою авторів терміну „конфлікт” та політичних лідерів, що його масштабують (в тому числі представники чисельних європейських посольств в Києві), формую логічні висновки, що повною мірою корелюють із підходом архітекторів дестабілізації, авторів неореакційних рухів темного просвітництва[1], неофашистами, трактуючи та встановлюючи реальний зміст у зовнішній політиці окремих ключових понять. Тобто, якщо певні особи кажуть на війну “конфлікт”, тоді події цими особами-збоченцями трактуються наступним чином:

• за такого випадку так звані „перемовини” — це капітуляція та демонтаж української державності, унеможливлення ствердження цивілізаційної та національної ідентичності;
• справедливий мир — це коли:

1) РФ як країна-агресор не несе жодної відповідальності, їй залишаються всі території на момент перемовин, а також ЗАЕС, з нею знімаються санкції, вона повертає свою суб’єктність в зовнішній політиці посадові особи, визнані міжнародними злочинцями уникають міжнародного правосуддя;

2) США отримують тотальний контроль та повний доступ до природних ресурсів, продовжують вимагати надуманих та необґрунтованих компенсацій за те що дали, чого не дали і що хотіли б дати, але не встигли;

3) Європа продовжує „зміцнювати безпеку”, погрожуючи „могутньою відповіддю” НАТО у випадку нападу РФ на країни ЄС, але все це за рахунок українських життів і надання замість допомоги кредитів;

4) Туреччина продовжує купувати у РФ крадене у України зерно, при цьому підтримуючи територіальну цілісність України і пропонуючи свої послуги в участі у відбудові України, зберігаючи стратегічний нейтралітет щодо дотримання доктрини Монтре;

5) Китай продовжує закликати до миру, збільшуючи постачання зброї до РФ, підтримуючи КНДР, водночас не голосує в унісон із США та РФ проти українського варіанту резолюції ООН щодо засудження акту агресії з боку РФ 24 лютого 2025. За цієї формули справедливість — коли всі матимуть вигоду, окрім Української Держави та її громадян;

6) Ізраїль продовжує голосувати проти резолюцій, що визнають РФ державою агресором, називають збройну агресію – війною, закликають до притягнення до відповідальності Путіна як міжнародного злочинця.

• стійкий мир — це мир для інших, окрім України, це стійка залежність та стійка втрата контролю над власними природними ресурсами, інфраструктурним і стратегічним потенціалом держави незалежно від того, хто їх контролює: чи то держава-агресор, чи то держава-“миротворець”, чи то держава-позикодавець;
• гарантований мир — гарантоване унеможливлення вступу України до ЄС, НАТО, тобто гарантована міжнародна безсуб’єктність та уярмування України та її прийдешніх поколінь;
• тривалий мир — тривала здатність України стримувати непередбачуваного агресора від нападу на інші країни, тривалий контроль над векторами розвитку бездержавної нації в умовах зовнішнього контролю, постійне утримування України в геоментальному транскордонні: на рубіжах тектонічного порізнення євразійської та євроатлантичної цивілізації без виходу на можливість та здатність щодо ідентифікації власної ідентичності;
• взаємні поступки — Україна має вибачити, забути та ніколи не згадувати про всі численні жертви, відмовитись від репарацій, віддати території, змінити свій геостратегічний вектор розвитку, змінити вектор державності і т. д.

Таким чином я продемонстрував, ЩО ОЗНАЧАЄ НАЗИВАТИ ВІЙНУ КОНФЛІКТОМ і наскільки важливо дотримуватись чіткої термінологічної точності при визначенні та артикуляції тих чи інших понять.

В Україні відбувається ВІЙНА.

Застосування терміну “конфлікт” не має жодного стосунку до тих подій, що відбуваються в Україні та позначають стан антагоністичних відносин між Україною та РФ, а також міжнародну злочинну діяльність РФ як держави-агресора, а її посадових осіб як міжнародних злочинців.

Термін конфлікт – є ворожим наративом.

Він повністю знімає відповідальність РФ як держави-агресора з вчинені міжнародні злочини та притягнення її, та відповідних посадових осіб до невідворотної відповідальності.

У галасливому гаморі неофітів політиканів, нівелюється людський вимір війни, адже її гуманітарна складова є визначальною, і найбільшу шкоди війною завдано саме гуманітарній безпеці України.

Посилання:

[1] He’s anti-democracy and pro-Trump: the obscure ‘dark enlightenment’ blogger influencing the next US administration // https://www.theguardian.com/us-news/2024/dec/21/curtis-yarvin-trump