ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція: „ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ, СВОБОД І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ ПРАВА В УКРАЇНІ”

Сьогодні 8 жовтня 2024 року в Київському національному університеті технологій та дизайну відбулась ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція

„ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ, СВОБОД І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ ПРАВА В УКРАЇНІ”

Дата обрання проведення конференції не є випадковою: адже сьогодні в Українській Державі святкується День Юриста!!!

Вітаю усіх із цим святом:

Володимир Ліпкан: Нехай юридична справа колись в цій країні повернеться до своїх витоків, і наші діти житимуть у правовій державі!

Мета конференції:

обговорення наукових результатів правничих досліджень щодо історії і сучасного стану прав людини; правового забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права в Україні та перспектив їх удосконалення; функціонування громадянського суспільства в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану; правових механізмів вирішення соціально-економічних та суспільно-політичних проблем суб’єктів права в післявоєнній Україні; забезпечення державної безпеки як основоположної передумови для реалізації прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права в Україні; антикорупції та доброчесності; встановлення контактів між вченими різних регіонів України, обмін науковими результатами та дослідницьким досвідом з проблем реалізації прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права. Розвиток критичного мислення здобувачів вищої освіти та правників, формування їх поглядів і переконань, уміння вести дискусію та робити висновки і пропозиції за вказаною темою, обмін досвідом.

Конференцію з вітальним словом відкрив Ректор КНУТД, ГРИЩЕНКО Іван Михайлович — професор, доктор економічних наук, академік НАПН України, Заслужений працівник освіти України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Було наголошено на необхідності подальшого розвитку міждисциплінарної методології, об’єднання фахівців різних галузей для побудови процвітаючої, красивої, високотехнологічної Української Держави.

Пленарне засідання було дуже цікавим і змістовним, тому зосереджу увагу на ньому. Адже не на кожній конференції можна зустріти справжні наукові, поінколи запальні, дискусії, які відбувалися між учасниками конференції на принципах наукового плюралізму, діалогізму, поваги та чіткості і наукової аргументованості тих чи інших пропонованих теоретичних концепцій.

Цікавим став перший виступ Василя Костицького — доктора юридичних наук, професора, академіка НАПрН України, віце-президента Асоціації народних депутатів України.

1. Василь Костицький

Пан Василь зосередив свою наукову увагу на сучасних проблемах дальшого втілення концепції людиноцентризму, лібералізму та ліберальних ідей в українське суспільство і процеси державотворення.

Було відзначено, що людина є найвищою соціальною цінністю. Цікавим стало звернення доповідача до діяльності шумерської цивілізації, в частині можливостей оскарження дій фіскалів. Важливою стала ідея щодо порушення певного балансу влади і зосередження влади в нашій державі на сучасному етапі, на думку пана Костицького, в рамках судової влади, формування судового права і поширення практики застосування судових прецедентів. Також були порушені в сучасному контексті питання про співвідношення таких понять, як: буква закону і дух закону.

Важливим стало звернення до соціології права, зокрема інтеграції структурно-функціонального та еволюційного підходів та аналіз “парадоксу Спенсера” як його назва пан Костицький.

Окрему увагу було приділено питанням екоциду, гібридної війни, фінансових засад розбудови повоєнної України.

Канонічний виступ шановного академіка звичайно не міг не викликати певні реакції.

Завдячуючи дуже конструктивній модерації конференції, яку професійно здійснював Юрій Оніщик, наступне слово було надано мені — професору Володимиру Ліпкану, засновнику теорії геостратегії Української Держави, безпекознавства і розробнику концепції державної ідентичності.

Мій виступ став логічним продовженням виступу пана Костицького, який поставив високу методологічну плану для наукової дискусії, але в контексті презентації альтернативних ідеям людиноцентризму концепцій — державоцентризму та україноцентризму в контексті творення геостратегії сучасної Української Держави.

Зважаючи на адаптивність даного заходу, текст моєї статті для конференції дещо інший, оскільки саме виступ академіка Костицького спонукав до акцентів на інших аспектах порушеної мною проблематики в контексті презентації нового авторського політико-правового концепта : ДЕРЖАВНА ІДЕНТИЧНІСТЬ, автором концепції якого виступив я.

2. Володимир Ліпкан

У своїй доповіді я зосередив увагу на тому, що державна ідентичність має виступати засадою нової концепції державотворення, адже міжнародно-правове визнання Української Держави, її здатність до генерування, творення й утвердження власної геостратегії, реалізації стратегем у найбільш важливих сферах життєдіяльності, а також до реалізації стратегічної політики і стратегічного курсу держави уможливлюються лише в рамках і лоні державності тобто через унаявнення державної ідентичності.

Утвердження концепції державної ідентичності не означає усунення концепції національної та громадянської ідентичності, поняття та сутність яких визначено й легітимовано у відповідному профільному законі.

Однак мною були в контексті наукового плюралізму думок висунуті антитези до виступу пана Костицького:

якщо людина виступає найвищою соціальною цінністю, то якою цінністю виступає держава;
чи є взагалі ДЕРЖАВА цінністю;
для кого держава є цінністю і яке це має уконституювання і операціоналізацію;
якщо ми говоримо про „передачу влади на місця”, “децентралізацію”, то який обсяг влади має залишитись у центральної влади, щоб зберегти та підтримувати як владний баланс всередині інституційної системи, так і баланс між державними інституціями та громадянським суспільством;
якщо пан Костицький стверджує ліберальні ідеї протягом 34 років незалежності, будучи народним депутатом ВРУ 3 скликань, то як вони співвідносяться із національними та державними традиціями, національною культурою та самобутністю української нації і в якому контексті?
яким чином ліберальні цінності сприяли державотворенню Української Держави.

Також мною було акцентовано увагу на тому, що міжнародне право на сьогодні втратило свою вагу і свій початковий (проголошений Гуго Гроцієм) сенс. Воно потребує докорінного перероблення, оскільки не здатне на ефективне регулювання міжнародно-правових відносин.

Коли Б. Нетаньягу відкрито та зухвало заявляє, що Генеральний Секретар ООН є персоною нон-грата в країні, уряд якої він тимчасово очолює, то це означає, що всі члени ООН не здатні впоратися з однією особою, і ефективність ООН більше не може бути вимірюваною, адже вимірювати більше немає чого. Якщо не має довіри до генерального секретаря, то є повна зневага як до всієї організації цілком, так і до кожної окремої країни, яка є її учасницею. Це просте правило системи.

Таким чином, утворилася дуже цікава ситуація:

ООН — є не ефективною і не дієвою,
міжнародні договори не діють,
міжнародно-правові зобов’язання не виконуються,
вони не є забезпеченими, в тому числі й примусом.

Водночас канонічна школа права та її адепти надалі педалюють питання людиноцентризму?

У мене до них лише одне запитання:

Ліпкан В. А.: “Навіщо бути ворогами очевидності ?”

Я поставив до загалу риторичні питання:

яким чином у такій ситуації людина зможе реалізовувати свої права;
хто буде її захищати і забезпечувати реалізацію життєво важливих функцій і здійснювати надання відповідних послуг (засадничі положення безпекоінфраструктурної політики);
хто гарантуватиме їй реалізацію прав і свобод, визначених у загальній декларації прав людини.

Це практичні питання, з якими ми стикнулися після московської навали, починаючи з 2014 року, хоча реально мали справу із ними в гібридній формі ще з 1656 року…за часів Б. Хмельницького, або можливо із часів насильницької християнізації Володимиром (але це питання іншого порядку).

З позицій безпекоцентризму та ґрунтуючись на засадничих положеннях безпекознавства формулюємо наступне гіпотетичне питання:

Ліпкан В. А. : “Чи впоралися б держави, в яких превалює концепція людиноцентризму, розвинені інститути децентралізації, ліберальні демократії із навалою московської орди?”

Таким чином мною були порушені й низка інших, ключових для державної ідентичності питань у розрізі розвитку сучасної правової доктрини:

право на державну безпеку,
безпекова функція держави,
безпекова фікція,
безпекові презумпції.

Я підтримав академіка Василя Костицького у тому, що він чітко закцентував на необхідності порізнення букви закону і духу закону, адже державна безпека здійснюється передусім відповідно до духу законів на засадах державоцентричності, україноцентричності та безпекового ідеологічного монополізму.

Важливою стала інтеграція мого звернення до правової антропології та соціології права, на яку згадав шановний академік Василь Костицький, екстраполюючи на сучасний контекст ідеї еволюціонізму Г. Спенсера.

Моя нарація викликала чимало дискусійних запитань, зокрема активно брав участь в обговоренні аспірант КНУТД Олександр Шевчук.

Цим саме дискусія стала більш цікавою для присутніх, адже я подаю інформацію не в канонічному та імперативному монологічному стилі, а сповідуючи принципи діалогізму та інтеракціонізму, наукового плюралізму, поваги до кожної науково обґрунтованої думки.

3. Наталія Атаманчук

Наступним доповідачем була Наталія Атаманчук, яка ознайомила присутніх із основними положеннями Закону України „Про правотворчу діяльність”. Найбільші дискусії даний виступ викликав у мене та професора І. Діордіци в контексті необхідності здійснення кримінологічної експертизи даного законопроєкта на предмет корупційних ризиків та можливих колізій з законопроєктом „Про лобіювання”.

Також звернули увагу і не порушення юридичної техніки, навіть в першому абзаці, коли по тексту допущені логічні помилки при зазначенні: “Цей Закон приймається з метою … забезпечення участі громадянського суспільства у правотворчій діяльності та якості законодавства України”.

Також жваві дискусії викликали положення законопроєкта, в яких визначаються ознаки і перелічуються ті правові акти, які не є нормативними. У даному контексті потребує свого подальшого вивчення питання співвідношення даних положень, викладених в ч. 4 ст. 1 закону і і у Постанові № 731 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28 грудня 1992 р., в якій сформульовані ознаки нормативно-правового акта: нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб’єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи тимчасові) та характеру відомостей, що в них містяться, в тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

4. Олександр Бригінець

В якійсь момент дискусія стала настільки творчою, а атмосфера душевною, що пан Бригінець навіть заговорив віршами: „Шумно кожного ранку, але люди несуть гроші до Банку!”.

Саме так було описано фінансову ситуація в Українській Державі, яка, незважаючи на війну, продовжує функціонувати як цілісний та непохитний фінансовий організм, фінансові установи зберігають значний потенціал для стійкості. Водночас було наголошено на необхідності поміркованого ставлення до податкової реформи, оподаткування малого бізнесу, а також приділення увагу гральному бізнесу, на який, за оцінками окремих фахівців, українці витратили в 2023 році майже 150 мільярдів грн.

5. Юрій Когут

Генеральний директор консалтингової компанії „Сідкон Юрій Когут” свій виступ масштабував у практичну площину, наголосивши на конкретних інструментах гібридної війни та її впливу на державну безпеку.

6. Олександр Івасин

Дуже чітко акцентував на недоліках чинного антикорупційного законодавства, запропонувавши власний погляд на їхнє виправлення з метою підвищення ефективності правозастосовної практики, а також унеможливлення обіймання маяння посад корупціонерами в майбутнього як запобіжника корупційних рецидивів.

7. Сергій Потапенко

Заключним на пленарному засіданні був виступ Сергія Потапенка, який було присвячено питанням необхідності завершення реформування системи адміністративно-територіального устрою Української Держави.

Також по відеозв’язку виступили представники Словаччини.

Для мене важливим стало формування окремої наукової рубрики з державної безпеки, в рамках якої було подано чимало цікавих та оригінальних наукових статей, з текстами яких можна ознайомитись за відповідними посиланнями нижче (статті розміщено на моєму сайті за люб’язною згодою авторів).

Ліпкан Володимир “Державна ідентичність : до формування нового політико-правового концепта“
Ліпкан Олена “Вплив сучасного сценарного мистецтва на формування суспільної свідомості”.
Ліпкан Артем “Показники зовнішньоекономічної діяльності КНР та їх вплив на державну безпеку України“.
Діордіца Ігор “Нормативно-правовий аналіз проблематики забезпечення державної безпеки України за допомогою штучного інтелекту з урахуванням досвіду Олімпійських Ігор в Парижі 2024 року”
Дараган О. “Можливості штучного інтелекту в сфері забезпечення національної безпеки”
Зінорук Максим “Амбівалентність державної безпекової політики”.
Музика Максим “Вплив пропаганди відеоігор як чинник національної безпеки”
Пацьора Жанна “Сучасні комунікаційні моделі в контексті утвердження національної ідентичності”
Равчак М. “Забезпечення державної безпеки як передумови для реалізації прав і свобод суб’єктів права в Україні”
Шевченко Олексій “Спрощення процедури відведення земельних ділянок для розвитку цифрової інфраструктури під час дії воєнного стану в Україні“

Висновки

Конференція відбулась у творчій і дружній, дуже позитивній атмосфері, конструктивному наративному середовищі. Для студентів це також стало взірцем культурного та інтелектуального спілкування наукової еліти, що має різні погляди на методи, але об’єднані однією спільною метою — побудовою сильної, розвиненою україноцентричної Української Держави.

Діалоги, питання, дискусії — все це стало невід’ємним атрибутом заходів, які систематично проводяться, завдячуючи керівництву КНУТД, зокрема:

ректорові — Івану Грищенку;
Директору Інституту права та сучасних технологій — Тетяні Власюк;
професорсько-викладацькому складу кафедри приватного та публічного права — Ю. Оніщику та І. Діордіці.

Ключові слова конференції: державоцентризм, державна безпека, державна політика, політика державної безпеки, державотворення, державність, безпекова фікція, право на безпеку, безпекові презумпції, екоцид, геноцид, геостратегія сучасної Української Держави, гідридна війна, фінансова безпека, адміністративно-територіальний устрій, сценарне мистецтво, адаптивні макроекономічні показники як індикатору геоекономічної могутності держави, текстові асистенти (генеративний штучний інтелект), кібербезпекова політика, право на державну безпеку, безпекова фікція, безпекова презумпція, Українська держава, українство, україноцентризм, державоцентризм, правотворча діяльність, лобіювання, воєнний стан.