Рашизм

Рашизм [Rusizm]

© Володимир Ліпкан

1) мор, пошесть, смертельна чума, божевільна доктрина вищості всього російського, ідея геостратегічного панування Росії не лише над її колишнім імперським простором, а й над Євразією в цілому; 2) трансформація старих царських, шовіністичних, імперських ідей в агресивну сучасну практику путінізму-фашизму, складовими якого є: монархічне чорносотенство, досвід комуністичного терору й придушення інакодумства, геббельсівські принципи тотальної пропаганди, методи Гітлера щодо захоплення і знищення суверенних країн; 3) класична ідеологія фашистської держав, заснованої на вождизмі, мілітаризмі, державному капіталізму та придушенні прав людини й ліквідації політичної опозиції. Увиразненою формою рашизму є антиукраїнство: ворожа концепція, яка знаходить свій вияв у тотальному знищенні українського народу, цивілізації, державності, мови, літератури, культури, мистецтва, релігії, національної пам’яті, всеосяжній українофобії, яка реалізується на сучасному етапі через: голодомор, геноцид, етноцид, культуроцид, лінгвоцид, денацифікацію (яка трактується в рамках ідеології рашизму як знищення та ліквідація української нації). Сучасний рашизм — синтез усіх людиноненависницьких ідеологій, адже його возведено до найвищого рангу держаної політики, а найстрашніше — це підтримується домінуючою більшістю населення; 4) новий різновид тоталітарної ідеології та практик, які лежать в основі режиму, сформованого у державі-агресорі, та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного режиму СРСР та націонал-соціалізму (нацизму) (законодавче визначення в Законі України “Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу”),

Рашисти

Характерним для рашизму є суттєвий відсоток безнаціонального планктону, який:

1) безумовно підтримує політичний режим, а отже і виступає співучасником і носієм рашизму (носії рашизму – рашисти);

2) обожнює рабство, ненавидить волю, любить кайдани на своїх руках і ногах, любить своїх кривавих деспотів, століттями живе у темряві, мракобіссі;

3) готовий завжди поневолювати, пригнічувати всіх і все, весь світ;

4) будучи елементарно-диким і заразом вишукано-рафінованим, увиразнює люту ненависть супроти кожного, хто прагне бути вільною людиною і не хоче йти в неволю „визволителів”.

Рашист —  становить продукт формування певного типу імперської людини: це не є ані історичний процес, ані процес взагалі.

Рашист є виробом брутальним, масово-механічним, вироблений терористично-поліцейською машиною тотально-централізованої держави. Рашист є представником обезвладненої нації.

Ознаки рашизму:

• презирство до міжнародних угод, здійснення актів агресії, війни, вторгнення, анексії, міжнародного та державного тероризму, державного терору (в тому числі і кібертероризму, ядерного тероризму), геноциду і голодомору;
• існування та пропагування бундючних мрій про світову державу та окремішну цивілізацію із власною ідеологією;
• розроблення і впровадження політики тотальної русифікації
• ідеологія імперського реваншизму та експансіонізму, богообраності та месіанства;
• впровадження стратегій денаціоналізації та демілітаризації;
• позбавлення українців їхньої історичної пам’яті;
• глибока і фундаментальна злоба і ненависть до вільних сусідів;
• крадіжка фольклору та епосу інших націй та етносів, знищення їх топоніміки;
• презирство до волі та свободи;
• шовіністичне хамство, безмежний мат, трешовий маскульт;
• класична фашистська держава, що сповідує тоталітарний нацистський режим;
• лінгвоцид;
• вождизм;
• мілітаризм, домінування мілітарного геостратегічного дискурсу,
• придушення прав людини;
• ліквідація політичної опозиції;
• тотальний контроль у фінансовій сфері під назвою державний капіталізм;
• дестабілізація міжнародних організацій та підрив засад функціонування світової безпекової архітектури на свою користь;
• захоплення об’єктів стратегічної інфраструктури, деінфраструктуризація, встановлення контролю над інфраструктурним та стратегічним потенціалом інших суверенних країн;
• формування і подальше використання колаборантів як основи для захоплення територій інших держав;
• невибірковість жертв насильства, масові та вбивства та замовлення, тортури військовополонених, фільтраційні табори репресії і депортація, викрадення дітей, катування, зґвалтування, вчинення військових злочинів;
• варварство, хижість, ницість, жадібність, нещадність, бездуховність і аморальність.

Інструменти рашизму:

• експорт хаоса – хаотизація стабільних та стаціонарних систем;
• експорт токсичної соціальної ентропії;
• утилізація хаоса на чужій території з подальшою дестабілізацією соціальної системи;
• індоктринація прогресуючої турбулентності у соціальні системи;
• розпаковка стабільності;
• впровадження і свідомість людей тотального песимізму в якості “науково обґрунтованої доктрини”;
• сильнодіюча державність як суб’єктивний прояв політичної динаміки, мета якого: вертикаль, порядок, скріпи;
• системне розповсюдження деструктивних колективних практик, точковою лояльності, одноразового патріотизму
• систематичне позбавлення змісту слів та справжніх істин, внаслідок надлишкового повторення;
•  знецінення віри у демократичні та ліберальні цінності та справедливість;
• силова підтримка владного дискурсу;
• чаруюча багатозначністю ідеологія мовчання як альтернативна ідеологія росіян;
• тотальна централізація влади як генеральний тренд;
• забезпечення безперервного функціонування механізмів стабільності за допомогою таких інструментів: 1) застосування екстрактів історичної пам’яті; 2) впровадження протермінованої моралі; 3) індоктринація адміністративно-духовних цінностей та інших соціальних консервантів у необмежених дозах;
•  розділ і дезінтеграція будь-яких блоків, союзів, які потенційно можуть загрожувати рашизму;
• політика ізоляціонізму, деструктивізму та реваншизму;
• реалізація імперських інстинктів за умови детермінації перманентного прагнення до територіальної експансії як імперативна засада існування рашизму, що становить справжній екзистенціал її історичного буття;
• автоформування сфер впливу, в яких турбулентні потоки породжують геостратегічні шторми в процесі розсіювання та утилізації хаосу;
• перетворення ЄС на процвітаючий полігон для утилізації політичного сміття;
• реалізації концепції глобалізації в якості нащадка на думку ідеологів рашизму Третього Риму і Третього Інтернаціоналу.

Формула рашизму: 

об’єднуй своїх + роз’єднуй чужих = правитимеш над тими й іншими

Легальні визначення рашизму

Подано в Постанові Верховної Ради України віл 2 травня 2023 року № 3078-IX „Про Заяву Верховної Ради України „Про використання політичним режимом російської федерації ідеології рашизму, засудження засад і практик рашизму як тоталітарних і людиноненависницьких” під рашизмом розуміється “новий різновид тоталітарної ідеології та практик, які лежать в основі режиму, сформованого у російській федерації під керівництвом президента в. путіна, та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного режиму СРСР та націонал-соціалізму (нацизму)”.

Обґрунтування необхідності ухвалення даної Постанови: “жорстока, неспровокована війна Російської Федерації проти України викрила всьому світові реальну сутність політичного режиму В. Путіна, як неоімперської, тоталітарної диктатури, яка наслідує найгірші практики минулого та втілює ідеї фашизму та націонал-соціалізму в сучасній версії російського фашизму (рашизму)”.

Згідно з даною Поставною ознаками та наслідками рашизму є:

системні порушення прав та основоположних свобод людини;

культ сили та мілітаризм;

культ особи, що перебуває на верхівці вертикалі влади, та сакралізація інститутів держави;

самозвеличення Росії та росіян за рахунок насильницького пригнічення та/або заперечення існування інших народів;

застосування з метою реалізації експансіоністської державної політики практики поширення серед інших народів російської мови та культури, російської православної церкви, медіа, політичних та громадських інституцій, пропагування ідей “русского мира”;

систематичне порушення загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, зокрема поваги до суверенітету інших держав, їхньої територіальної цілісності та міжнародно визнаних кордонів, недотримання принципу незастосування сили чи погрози силою;

створення, фінансування та збройна підтримка незаконних збройних формувань та сепаратистських рухів на територіях інших суверенних держав, створення та підтримка терористичних організацій;

використання заборонених методів ведення війни та системне вчинення воєнних злочинів та злочинів проти людяності;

систематичні організація та здійснення масових вбивств, страт, катувань, депортацій, створення штучних умов для виникнення голоду, інших видів масового фізичного терору, геноциду, переслідування з етнічних, національних, релігійних, політичних та інших мотивів;

регулярне застосування до інших держав практики економічного та енергетичного шантажу”.

Закон України “Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу”)

Рашизм –

1) новий різновид тоталітарної ідеології та практик, які лежать в основі режиму, сформованого у державі-агресорі, та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного режиму СРСР та націонал-соціалізму (нацизму) (преамбула);

2) різновид тоталітарної ідеології та практик, які лежать в основі російського нацистського тоталітарного режиму, сформованого у державі- агресорі, та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (п. 11 ст. 1).

.

Українські Державники та стратіархи про боротьбу з рашизмом

1. Лише через ослаблення Росії можливо відновити європейську рівновагу (Донцов Д. Історія розвитку Української Державної ідеї. Київ : Товариство „Знання” України, 1991. С. 7 (48 с.)
2. В усіх конфліктах західних держав з Росією кожного разу, коли доходило до розбиття Росії та її переваги, висувалося українське питання, кожна держава, що знищення російської переваги мала за своє історичне завдання, втягала в рахунок також самостійність України  (Донцов Д. Історія розвитку Української Державної ідеї. Київ : Товариство „Знання” України, 1991. С. 6 (48 с.)