Лінгвоцид
Лінгвоцид [Linguocide]
від (лат. lingua — мова та лат. caedo — вбиваю) – цілеспрямоване нищення української мови як визначальної ознаки української нації.
Відбувається з боку Росії впродовж багатьох століть, є незаперечним історичним фактом та визнаний рішенням Конституційного Суду України від 14.07.2021 № 1-р/2021.
Лінгвоцид є складовою політики геноциду проти українців на тимчасово окупованих територіях. Українська мова як важливий чинник національної ідентичності і державотворення є однією з головних цілей Росії у війні проти України.
Лінгвоцид є передумовою масової денаціоналізації та манкуртизації: без нього неможлива втрата народом історичної пам’яті, етнічного імунітету, національної ідентичності, а без цього, своєю чергою, не може відбутись асиміляція — поглинання одного народу іншим. Ось чому поневолювачі ніколи не забували про необхідність нищення мови поневолених народів.[5]
Лінгвоцид мав і має місце фактично в усіх поліетнічних утвореннях, багатонаціональних державах, де стикаються інтереси панівного і поневолених народів. Форми лінгвоциду можуть бути жорстокими чи поміркованими, відвертими чи закамуфльованими, однак це не змінює ні суті, ні кінцевої мети лінгвоциду.
Можливі прояви лінгвоциду:
-
використання окупаційними адміністраціями лише російської мови для інформування громадян;
-
примус до використання російської мови, заборона використання державної мови в публічних комунікаціях, при спілкуванні громадян з представниками окупаційних адміністрацій та з іншими людьми;
-
застосування лише російської мови як мови інформації для загального ознайомлення та реклами (оголошення, таблички, вивіски, покажчики, зовнішня та інша реклама тощо), демонтаж чи пошкодження носіїв інформації для загального ознайомлення і реклами, виконаних державною мовою;
-
створення перешкод, примусове припинення, заборона діяльності ЗМІ, інтернет-ресурсів, що надають інформацію українською мовою;
-
витіснення української мови як мови освітнього процесу: повне чи часткове переведення закладів освіти на російську мову навчання, скасування чи зменшення обсягу викладання української мови та літератури як предметів;
-
примус до використання російської мови, заборона використання української мови при проведенні публічних заходів, у т.ч. культурно-мистецьких та просвітницьких;
-
обмеження доступу, заборона поширення, знищення літератури, друкованої продукції українською мовою;
-
примус до використання російської мови у сфері обслуговування, у т.ч. при наданні інформації про товари і послуги, при наданні медичної допомоги, послуг транспорту та зв’язку тощо;
-
інші дії, спрямовані на звуження сфери функціонування української мови.
Кримінально-правовий зміст дій лінгвоциду:
- погрози,
- залякуванням,
- застосуванням фізичної сили,
- застосування психологічного тиску,
- обмеження волі,
- викрадення,
- тортури,
- вбивства,
- інші злочини проти українців.
Криміналістична характеристика лінгвициду
Від імені окупаційних адміністрацій можуть видаватися і поширюватися незаконні акти і документи, що містять докази лінгвоциду.
Детальне документування актів лінгвоциду української мови матиме важливе значення для організації юридичного переслідування злочинців та неминуче притягнення їх до відповідальності.
Доцільно:
- надавати максимально повний опис фактів (дата, час, місце, обставини),
- надавати (за можливості) інформацію про себе, про свідків, які могли би підтвердити вказані факти, відомості про осіб, причетних до здійснення лінгвоциду,
- надавати докази (фото, відео, посилання на ресурси, розміщені в інтернеті тощо),
- надавати інші відомості, які допоможуть отримати підтвердження актів лінгвоциду.
Корисні ресурси:
- https://mova-ombudsman.gov.ua/ – сайт Уповноваженого із захисту державної мови
- https://linguicide.in.ua/ – інтерактивний меморіал русифікації в Україні
