Архів публікацій категорії Екзистенційна поезія

У цьому розділі я розміщую статті, присвячені сенсу життя, запрошуючи читача у глибоку філософську подорож у пошуках істинного світла та людського призначення під зоряним небом.

Вона розкриває унікальний авторський стиль, що виростає на перетині високої поезії та масштабного наукового бекграунду автора — доктора юридичних наук, доктора політичних наук, професора.

Завдяки цьому фундаментальному досвіду, екзистенційні роздуми про сенс життя, хвилини доленосного вибору та вічні цінності набувають кришталевої глибини й державницької зрілості та безпекового гарту.

Крізь чуйні неоімпресіоністичні образи я допомагаю читачеві зазирнути в саму суть людського буття, де безпека, політика, світоустрій, право, історія та доля особистості переплавляються у залізобетонні злитки поетичного слова, що залишається у віках.

Свого часу, навчання в ад’юнктурі надихнуло на більш глибоке вивчення філософії екзистенціалізму. Тому у своїй поезії присвячую увагу роздумам щодо сенсу життя, постановки питання чи взагалі він існує і чи варто постійно опікуватися його пошуком або осягненням?

Для кожного він свій: незбагненний, глибокий, пристрасний, занурений.

Кожен – сам для себе світ і світ для інших.

Переконаний, що кожен прагне пізнати себе, зрозуміти своє призначення і відповісти на питання: хто я? навіщо я живу? Що для мене свобода?

© Владимир Липкан | 22.11.2024     Деревья не едят свои плоды, Не пахнут для себя цветы, Не светит солнце — для себя В горах не для себя течёт вода.   Река не пьет своей воды, Гора не дышит воздухом свободы, Дождь льётся жадно с высоты — Всё это Дар нам от Природы.   В чём измеримость счастья состоит: Иметь…

  © Владимир Липкан | 31.10.2024 Великие политики уходят, Эпохи и легенды — все в пути. Незримо кто-то нами хороводит, Не в силах человечество само идти.   Проникновенность мыслей, глубина полета… Настало время интеллектуалов или же быдлоты? В итоге: кто в преемники назначен, Все в ожидании, мир одурачен…   Бесстрастны дни и незабвенны, Они порою глубоки, проникновенны. Но как стратегию…

  © Владимир Липкан 18.10.2024     "Нет времени", —  мы часто фразу слышим, Нет времени: на что иль на кого? Всё время мы спешим и кем-то дышим. Нет времени: на то, на сё.   Куда тогда спешат все люди, Что вечно времени им не хватает? Им время Бог ведь преподал на блюде А значит: время есть, вопрос лишь, кто…

© Владимир Липкан 13.10.2024     Есть вещи, о которых трудно говорить, Пыльца из слов слагает жизни нить. Но Смысл едва лишь чутен, еле уловим Наррации внимая, будешь недвижим.   Живем в предчувствии, преддверии И на день мы смотрим, будто из пещеры Слова — унылый комплекс букв значений, В калейдоскопе жизни нет сомнений.   Подует ветер — слова больше нет.…

© Владимир Липкан 23.08 2024     Случайностей на свете не бывает: Никто так просто в небо не взлетает, Ничто так просто ярко в мире не горит, И путь не освещает,  темнотой саднит.   Одна случайность - это испытание: Пути, намерений и искренних желаний. Как индикатор страстных возлияний Она - проверка прочности познаний.   Другая может быть как наказанье: За…

© Владимир Липкан 25.08.24     Кому мы памятники рьяно воздвигаем: Убийцам, бунтарям, кого не знаем? Кто кровь пролил и жил в несчастьи? Кто упивался жаждой к власти?   Кого мы беспристрастно восхваляем? Лишь тех, кто сразу всеми узнаваем: Терзал и мучил дико он других, И потому он — свой среди чужих!   Чужих, и грустно отвлечённых, Безропотно идеологией порабощённых,…

© Владимир Липкан 17.08.2024     Ты иногда страдаешь, Что мысль не пошла в слова. Ругаешь себя, накаляешь, Сгораешь потом от стыда.   Но стыд дураку не известен, Болван многословит с лихвой. И потому диалог неуместен Глупец всегда прав, средь тупых он — герой!

© Володимир Ліпкан 14.08.2024   Чому песимістичною настільки є література: То є тенденція чи лячний спадок і культура, То є стражденний і зрадливий небокрай, Або ж то спротив? Мỳзико, заграй!   Чому всі книги пишуть про страждання? Страждання: в юності, у зрілості, в житті, Одвічне горю і журбі плебейські потурання, Ось так у злиднях книги, ніби як в житті.  …

© Владимир Липкан 15.06.2024   Когда из жизни уходят родные, Мы не согласны, перечим судьбе: Для нас ведь ОНИ наяву и живые, Но время проходит - не сыщешь нигде.   Они ведь уходят из жизней из многих: Своей и любимых их всеми людей. И горесть печали вновь тени возводит: У одиночества больше свечей.   Они никогда больше дверь не откроют,…

29.05.2024 © Владимир Липкан Мы созданы, чтоб помогать друг другу. Чтоб радоваться счастью, жизни и любви, Чтобы ценить любовь, друзей и дружбу С Добром по Жизни в путь идти.   Но мир отравлен злобой к „совершенству”: Стремятся все, так не сумев его достичь, Какое незабвенное блаженство, Себя и мир вокруг постичь.   Мир полон ненависти, злости, Агрессией отравлена душа, Перемывают…

Close