ВОЄННИЙ НАБАТ ОДЕСИ: ХРОНОТОП ПРАВДИ (Філософсько-загрозоцентричний маніфест Realpolitik)

© Володимир Ліпкан | 3007.2026

В Одесі знову вибухи лунають,

Тривогою серця людей проймають.

Із порту хмара чорна піднімається,

Неначе кінь троянський в небі розчиняється.

Спочатку “бджілки” гучно прозижчали,

За ними літаки захмарно швидко пролітали.

Наступна відповідь: лунають залпи ППО,

Проте ракетам байдуже — їм все одно!

Вони нещадно цілі уражають,

Оскільки вибухи гучні лунають.

Здійнявся дим — усім все зрозуміло стало,

На жаль, на захист ППО не спрацювало!

У телеграм-каналах цілковита все дурниця,

Бездумна пропаганда і нікчемна нісенітниця.

Мовляв, ракети збиті всі, й на них чекає вже морська водиця —

Ось офіційної брехні та єресі безглуздої обітниця.

А люди? Звикли до “локшини”, вже не реагують,

Розумні думають і важко метекують.

Всім решта — просто все по барабану:

Вони ніколи у житті і так не мали плану.

Ось так: поміж морів чарівних, океанів,

Де світло ллється із розкішних душ й очей,

Гортають далі люди свої мрії, книги планів:

І жодним бомбам не спинити хід речей.

В Радушному “цирконами” убили всю родину…

У Львові житлові будинки постраждали…

Немає тижня, без трагедій — смерть вбиває щохвилини..

Коли ж злочинців цих нарешті б покінчали?

Війна — це іржа, що ковтає наосліп метали,

Безумний симулякр хижацьких, корумпованих еліт.

Імперії, яку ввіках ніяк ми поки у боях не розтоптали,

Лишивши в небі від ракет брудний і вічний крові слід.

Агресор програв, хоч у ранах стікає країна,

Бо в рабства і зброї завжди є фатальний фінал.

Навіщо палити міста, якщо в підсумку буде руїна?

Війна — це абсурд, де тиран свій ламає забрал!

Краса природи —  знаний фахівець,

Вона чарівна, незабутня й файна.

Цінуйте кожну мить: не знаємо, де наш кінець,

Живіть з добром у серці, час життя — це Божа тайна!

#Вапнярські єтюди. 2207.2026-1508.2026