© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-2908.2026

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

Новий історико-біографічний епос на основі досліджень Ігоря Коляди. Перша частина першої глави присвячена деконструкції малоросійського мороку, утвердженню меритократичної ідентичності українства та особистісному гарту молодого Євгена на рідній землі.

Розділ ІІ.

Зашків. Витоки та ґарт українського єства.

Глава 1. Літопис роду.

Частина 1. Коріння меритократії

Він народився в час козакофілів,

Які любили волю, жили й славили її.

Свобода й вільність гоміном багатострільним,

Урабування ланцюги надійно силою ввіки зміли!

Євген народжений в родині був інтелігенції,

Яка просякнута священницько-педагогічними коріннями.

Тому з народження передбачав тенденції,

Які моделювали українськість та ідеї поколіннями.

Обличчя нації — не кволі свинопаси,

Не морок хат і не потурчений ляхо-селянський жлоб.

Стрілецькі роди та шляхетні вищі класи,

Плекали Чин, щоб знедержавлення понищити мікроб!!

Фіксуємо тут ідентичність меритократичну,

Яка міф пропаганди про “селян і дроворубів” геть ламає.

Вона не виглядає штучно й еклектично:

Аристократію віками українство історично має!

Журлива доля українського села —

Картина зайди — чужоземного гнобителя і паразита,

У Коновальця глибоко в душі вросла,

Де доля парія одвічного крізь шрами вкрита.

У протиставлення латинізації обряду,

Під утиском сполячено знедолених панів,

Утверджував  народ національну ідентичність і засади

І  врешті-решт до незалежності й соборності призвів.

Євген, зростав в глибокому, шляхетному селі,

Просякнутий ідеєю від простолюддя.

Народність вірна вкарбувалась у його чолі.

Тому волів він дихати завжди у повногруддя.

Твердий, стійкий, він непохитний у віках,

Шляхетно впертий щодо власних спрямувань,

Любов’ю щирою до нації він випалив свій страх,

Завжди боронить Україну від чужих нам зазіхань!