© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-0509.2026

 

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

Перший блок четвертого розділу нового історико-біографічного епосу подається крізь призму жорсткої Realpolitik і розкриває тектонічний злам світової історії — Сараєвське вбивство Франца-Фердинанда та крах Австро-Угорської і Російської імперій. Автор розгортає нищівний трибунал проти кабінетного пацифізму Вінниченка та демілітаризму Грушевського, які ввергли Українську Державність у чвари. Поема викарбовує початок мілітарного шляху Полковника Євгена Коновальця, його загартування в російському полоні та тріумфальне взяття Києва Січовими Стрільцями у грудні 1918 року.

---

Розділ IV.

Війна Австро-Угорської імперії та народження Стратіарха 

Глава 1. Крах світових імперій та витоки мілітарного гарту

Частина 1. Сараєвський таран та трибунал над пацифізмом

 

Грозою червень спалахнув від бісівської кулі,

Він запустив таран для світових імперських стін.

На жаль, уроки від історії провідники забули у минулім,

Тож, не уникнули держави перманентних ладу змін!

 

Кайдани тиші у Сараєво безладний постріл розірвав,

Допоки лідери у кабінетах тексти для народу пишуть…

Тож анархізм і хаос, безлад вмить постав.

Рок долі нації безжалісно і тектонічно нищить!

 

День Конституції у нас в Державі:

В цей день свій відлік новий світ почав:

Ерцгерцога Убивство — Франца Фердинанда,

Одвічну долю українства навпіл розламав.

 

Червневий день ламає бездержавну тьму,

Він тектонічно змінює колишній рабський шлях.

Виводить націю з імперського полону напряму —

На ранг державницької нації в серцях!

 

Імперії Австро-Угорська і Російська —

Зчепилися в горнилищах запеклої війни.

Тут доля українців знедержавлених трагічна:

По різні геть боки розведені сини.

 

Торщили українці брат на брата,

Вдягнувши на душу чужу броню:

Що ця імперська постать клято-волохата

Уводить від держави націю свою.

 

Мерзотників одвічно інтереси ниці захищали,

Чубилися з чужинцями за їхні цінності й єство,

Себе безтямно і відверто безталанно принижали

А що отримали? Як наслідок — кормигу і ніщо!

 

Згубний Вінниченка пацифізм,

Безвольні, слабі, невтямущі мари,

І Грушевського демілітаризм,

Державність Українську ввергли в справжні чвари.

 

Ілюзії, безсильство і хиткий соціалізм,

Провідники безвольні в маси задавали.

А інспірований автономізм —

Державність лідери не відчували.

 

Могутні ті крайові легіони —

Вони всіх українців м’ясом ницим уважали,

Для іноземних зайд — то величезні пантеони,

Тому, не гребуючи, просто їх знищали.