© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-2708.2026

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

У вступі до другого розділу розкривається гуманітарна аура Зашкова — сакральна лабораторія родинного тепла, що виправляла дефекти некоректних імперських лінз у свідомості молоді. Тут розкриваються першовитоки формування майбутнього Провідника на священній землі Зашкова, маркованій автором як сакральна лабораторія українського духу. Автор на основі гострих історичних паралелей із сьогоденням висвітлює пробудження автохтонного генофонду та закладання перших гранітних паль мілітарного гарту. Епос фіксує маніфест про витоки меритократії та шляхетне походження лідерства, де підпільний лад, чистота національного єства та суверенне воління форми випалюють імперський морок і конструюють новий архетип державної архітектури нації.

Розділ ІІ.

Зашків. Витоки та ґарт українського єства.

Вступ. Сакральна лабораторія

Де аура гуманітарна, в чому сила, де вона кується?

Задовго до зачаття лідера у просторі вона існує?

Кому вона за принципом наступності у спадок дістається,

Коли навколо єресь присмерків вирує.

Кувалась в Зашкові гуманітарна аура держави,

І виколисаний формувався український ген.

Щоб крізь дзеркал дефекти та оманливої слави,

Крізь летаргічну млявість — Коновалець — супермен!

У Зашкові плекався чистий простір і традицій роду,

Лабораторія сакральна — родове гніздо для лідерських ідей.

Там нищили наосліп меншовартості отрутну моду,

Щоб змити морок малоросійства із дум людських, очей.

В гнізді родиннім ґартувалася Духова Суверенність,

Плекався там національний і державницький інстинкт.

Традиції родинні витравляли меншовартісну нікчемність,

Щоб в генах лідера воскрес державності маєстатичний сфінкс!

Родинне лоно відкорегувало вправно той дефект,

Що в малоросійстві крізь дзеркало криве так звався.

Наш Стратегічний архітектор вивіряв потужніший ефект,

З яким у венах ген державності та українця — ним пишався!

За цих умов кувався перший Стратіарх і щит,

Де час ламав затлумленість, пророчу дав тривалість.

Плекалась аура, стратегія, міцнів прадавній рід,

Бо характерник ріс, жила звитяжна і шляхетна сталість!

Крізь кришталеву мовну силу, ритміку та маршову красу,

Найвищий привілей — то суверенний Чин плекати!

Тож у куплетах далі я поему донесу,

Як в Зашкові пан Коновалець зміг життя своє почати.