© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-3009.2026

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

У фінальному Епілозі монументального епосу «Євген Коновалець: Духова Суверенність Стратіарха» викувано вищий націософський маніфест та позачасовий духовний заповіт Провідника Чину. Автор через сонячний, життєствердний і пружний поетичний такт розкриває сакральну суть епохального перепоховання Полковника під Києвом  на території Національного військового меморіального кладовища, у серпні 2026 року на Його 135-ту річницю. Текст проголошує остаточне закриття столітнього еміграційного анабіозу та тріумфальне повернення ДНК мілітарної спроможності нації безпосередньо в координати ведення сучасного бою проти рашистської навали. Епілог канонізує прагматизм дієвої волі та аксіому наукової школи безпекознавства: «Державність — дія, й стратегія цілеспрямованих умінь». Полотно епосу завершується величним батьківським благословенням Полковника з Його нової київської Пристані, утворюючи непереможний місток поколінь (за Тарасом Шевченко: і живим і мертвим і не нарожденним), що стверджує вічну, самостійну суверенну дорогу Української Держави та абсолютну державну спроможність нашого непереможної автохтонної нації.

Епілог

Шляхетна дяка і пошана Роттердаму,

Кросвейк надійно спокій Твій оберігав.

Тепер додому Провідник іде крізь браму,

На Тебе рідний край із вигнання чекав!

Як за Твого життя буяла за державністю гонитва,

Коли московсько-польський нищив хижо-ниций лом,

Так і сьогодні: вже проти рашистів йде запекла битва,

Бо міцно ми тримаємо соборний наш кордон!

Його повернуто в запеклий час вогню й облоги,

Щоб Чин Полковника в столиці знову струменів.

Він — Фенікс нашої святої безумовно перемоги!

Всі покоління він на боротьбу підвів.

Це закриття еміграційного анабіозу,

Повернення самого ДНК до мілітарної спроможності,

Вважають ті, хто в засвітах — вже не становлять цю загрозу?..

Однак це прояв слабкості, дух ницості, безбожності.

Повернення — звитяжнй прапор боротьби,

Бо Коновалець більше не вигнанець.

Він — кращий син святої Української землі,

Він більше вже не чужостранець!

Повернення — місток для поколінь:

Прадавніх і сучасних, вочевидь майбутніх.

Державність — дія, і стратегія цілеспрямованих умінь,

І твориться вона ось зараз, натепер присутніх!

Повернення — сакральний і маєстатичний щит,

Полковник знову на посту Державності,

Тепер всі покоління — вже єдиний моноліт,

Націлений на перемогу нації, добра і славності!

“З нової Пристані я шлю благословення Вам,

Мої собороні діти, леви гарту й вартові державності і Чину!

Клянуся: відсьогодні свій дозор нікому вже не здам,

Навіки захищающи соборну, незалежну, сильну і щасливу Україну!

Хвала і честь сій міцності непереможного народу,

Во славу й силу, мудру міць я гартом наставляю,

На віки вічні — Україні незалежній — хай своя дорога,

А вороги і зайди більше спокою не мають!”