© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-2909.2026

 

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

У другій главі заключного шостого розділу розкривається найтрагічніший, найзапекліший і водночас найвеличніший етап безсмертя Команданта нації. Автор через суворий, рваний мілітарний біт відтворює фатальні миті роттердамського зламу 1938 року. Епос фіксує гостру націософську деконструкцію окупаційного лому, трансформуючи земний відхід Полковника у площину риторичного виклику та метафізичного злету іскор духу. Текст проголошує тріумф суверенної волі Богом даного лідера, Націєборця і Звитяжця, який через особливі ідейні реагенти подолав малоросійський анабіоз і повністю віддав власне життя служінню нації. Літопис завершується епохальним актом сучасної Realpolitik — урочистим перепохованням Стратіарха у червні 2026 року, коли еміграційний редут Кросвейк остаточно закрився, а Полковник повернувся до Національного пантеону в Києві, навіки запечатавши віковічне знам’я волі у серці нашої столиці.

---

Розділ VІ.

СУВЕРЕННІСТЬ ДОЛІ ПРОВІДНИКА: ВІД РОДИННОГО МУЗИЧНОГО КОДУ ДО ТРІУМФУ БЕЗСМЕРТЯ

Глава 2. Відхід у безсмертя: Роттердамський злам, тріумф націєборця та повернення до Національного пантеону 

Травень, 23.

Полудень. Роттердам.

Гадюк повно налізло —

Готовий вже чекістський план.

 

Кафе. Готель Атлантік.

Агент той Судоплатов — із НКВС.

12 година 14 хвилина —

Від вибуху все дме аж до небес!

 

Прокляття: смерть впритул застала!

Удар диявольський — з Москви прийшов.

Від вибуху Полковника не стало?

Мети досяг, і стяг Валькірії зійшов?

 

То ж ні! Полковника убивши Коновальця,

Увіковічнили Героя в Пантеоні майбуття:

Націєборця і звитяжця — не страждальця,

Який боровся за Державу все своє життя!

 

Хто Коновалець був: Вождем?

Він Богом даний нації, правдивий!

Ідейник був, натхненником, володар сил —

Завжди сміливий, щирий, справедливий.

 

У чорні, злі, тяжкі години,

Облом на хмари чорні зазіхав:

Він не лічив для цього власні днини,

Себе всього служінню нації віддав!

 

Знедолані, зрабовані, подеколи інертні,

Проте він тямив, як докупи це зв’язати.

Для цього мав він особливі реагенти,

Умів він чином власним направляти.

 

Керманич, вождь, дороговказ,

Ідейник і борець, одвічний вдохновитель —

Прийшов той гідний, незалежний час,

Коли з небес побачиш власну Ти Обітель!

 

До Пантеону ми героя повертаємо,

Бо вартість цій людини усвідомлюємо, знаємо.

Пан Коновалець — віковічне знам’я і свободи гордий стяг,

Його ім’я непереможне — завжди буде на вустах!

 

Червень, двадцять шостий рік.

Кросвейк у Роттердамі свій редут закрив.

До Пантеону в Київ повернувся Провідник —

Хто суверенну волю у серцях назавжди запалив!