Державна військово-промислова політика (напрями реалізації)

Державна військово-промислова політика (напрями реалізації)[Deržavnavijskovo-promyslovapolityka (naprjamyrealizaciї)]

створення системи стратегічного планування у сфері оборонно-промислового комплексу України та системи планування довгострокових наукових і матеріально-технічних потреб Збройних Сил України, інших військових формувань у продукції військового та цивільного призначення і подвійного використання; забезпечення безперервного наукового, інформаційно-аналітичного та нормативно-правового супроводження заходів з реформування і розвитку оборонно-промислового комплексу; оптимізація системи державного управління у сфері оборонно-промислового комплексу України, уникнення конфлікту інтересів між повноваженнями щодо формування державної військово-промислової політики та функціями з управління суб’єктами господарювання; впровадження принципів корпоративного управління відповідно до міжнародних стандартів; підвищення рівня координації діяльності органів виконавчої влади, що здійснюють реалізацію державної політики у сфері безпеки, оборони та розвитку оборонного сектору економіки; впровадження ефективної системи організації діяльності державних наукових установ та виробничих підприємств оборонних галузей промисловості шляхом утворення за їх участю господарських об’єднань підприємств або холдингових компаній (далі – науково-виробничі структури), орієнтація на конкретні цілі та пріоритети за кожним виробничим сегментом (авіаційно-космічним, виробництвом спеціальних засобів (зокрема засобів протиповітряної оборони, радіолокації, радіоелектронної боротьби та зв’язку, засобів технічних видів розвідки), бронетанковим (зокрема виробництво автомобільної техніки, інженерного та спеціального озброєння для потреб оборони), кораблебудівним, а також сегментом виробництва високоточної зброї та боєприпасів); створення та впровадження єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, як сучасного засобу підтримки прийняття рішень у сфері реалізації військово-промислової політики; проведення раціональної диверсифікації оборонних галузей промисловості; проведення корпоратизації підприємств оборонно-промислового комплексу, установ та організацій, впровадження засад корпоративного управління ними відповідно до принципів Організації економічного співробітництва та розвитку, поєднання централізованого державного управління із сучасними ринковими механізмами; впровадження економічних механізмів стимулювання інноваційної діяльності, збільшення прибутковості, забезпечення сталого фінансового стану підприємств оборонно-промислового комплексу, відновлення платоспроможності; удосконалення системи стандартизації, уніфікації та управління якістю продукції відповідно до стандартів НАТО; імпортозаміщення критичних матеріалів, комплектувальних виробів, елементної бази, критичних технологій та мінімізація залежності від іноземних постачальників, зокрема повна ліквідація залежності від постачання матеріалів, комплектувальних виробів з Російської Федерації, інвестиції у розвиток базових та критичних технологій, виконання перспективних планів інноваційного розвитку; зняття нормативно-правових обмежень на утворення спільних підприємств з іноземними компаніями та провадження спільної діяльності, залучення іноземного капіталу в розвиток виробничих потужностей українських підприємств із забезпеченням при цьому державного контролю для нейтралізації потенційних загроз національній безпеці; забезпечення доступу суб’єктів господарювання всіх форм власності до участі у проєктах зі створення та виробництва оборонної продукції, впровадження і реалізація державно-приватного партнерства, сприяння залученню інвестицій на внутрішньому та зовнішньому ринках; спрощення процедур отримання суб’єктами господарювання повноважень на здійснення експортно-імпортних операцій в оборонній сфері; поширення присутності товарів та послуг оборонно-промислового комплексу на міжнародних ринках, посилення організаційних та інституціональних заходів сприяння їх експорту; інституційне забезпечення для впровадження інноваційних проєктів та розвитку критичних технологій відповідно до найкращих світових практик, зокрема, з використанням механізмів державно-приватного партнерства; сприяння розвитку суб’єктів малого і середнього підприємництва всіх форм власності в частині розроблення і створення інноваційних технологій і виробництва високотехнологічної продукції військового, спеціального, подвійного призначення та цивільної продукції; впровадження механізмів державного протекціонізму та державної підтримки експортного потенціалу в рамках військово-технічного співробітництва з іноземними державами з урахуванням зобов’язань України за відповідними міжнародними договорами; впровадження заходів із стимулювання підприємств до збільшення обсягів цивільної продукції; залучення підприємств оборонно-промислового комплексу до програм науково-технічного та соціально-економічного розвитку держави; економічне стимулювання застосування новітніх технологій, зокрема пов’язаних з енергозбереженням і енергозабезпеченням; створення системи безперервної підготовки кадрів для задоволення потреб оборонно-промислового комплексу, підвищення мотивації і забезпечення правового та соціального захисту працівників; запровадження ефективних механізмів взаємодії між державними замовниками та виконавцями державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель; впровадження CALS-технологій та системи “бережливе виробництво”; перегляд потреб та оновлення мобілізаційних запасів на підприємствах оборонно-промислового комплексу.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.