Архів публікацій категорії Політична поезія

Справжня політика становить мистецтво управління. Сучасний світ не позбавлений різноґатункових перевертнів, котрі прагнуть нав’язати світу непередбачувані моделі світобудови, нарікаючи їх різними галасливими термінами, прагнучи помістити їх у начебто несуперечливі теоретичні системи.

Концепції геополітики дедалі більше дискредитують себе, все більше унаочнюючи свій антилюдський та антигуманістичний характер. Одіозність та метаморфози політичних суб’єктів, які прикриваються урізноманітненими різноґатунковими рішеннями під виглядом стратегій, наближають світ до сумних деструктивних та монструозних рішень. Політика перетворилася із мистецтва управління у ремісництво з реваншизму геоісторичних суб’єктів, впровадження умодернених форм бандитизма та рейдерства, варварства, геноциду, збагачення обраних, геоісторичних маніпуляцій спеціальних служб і конспірологічних структур, змащені духом меркантилізму під приводом ідей „добра і гуманізму”.

У своїх тематичних віршах, які я зґуртував до рубрики “політична поезія”, я прагну наближати читача до формування політичного мислення і політичної культури, і врешті-решт, політичного світогляду.

Не стільки даючи відповіді, скільки показуючи та підсвічуючи ті чи інші варіанти і ситуації, що виникають у геостратегічному ландшафті, я прагну закласти усталену думку про те, що кожен має робити свою справу, споріднена праця є наслідком діяльності самоусвідомлених і самонабутих фахівців, що люблять не лише свою справу, а є передовсім, гідними та етичними.

Основним принципом світобудови в моїй поетичній творчості, зокрема в рамках поетичної поезії, виступає гуманізм. Це, власно пошук людиною самої себе, а людством в цілому своєї золотої нитки – просуванням до центру власного я, пошук істини, гармонії, щастя.

Новаторство полягає у тому, що здебільшого аналітична робота знаходить свій вияв в аналітичних доповідях, дописах у тематичних блогах, наукових статтях, монографіях і вона виражена переважно в прозовій формі.

Мій підхід є ширшим: окрім визначених форм волевиявлення і мислеформування, я пропоную читачеві інші форми подачі думок про політику: політичну поезію Ліпкана.

03.10.2022 Любов - будує мости, Війна — малює хрести. Тож кожному в людстві Слід власну долю нести.   Антагонізм культури неприступних стін: Одвічний гомін деструктивних перемін Культура солідарного єднання — Це милість Божа, ґуртування.

04.11.2022 Володимир Ліпкан Опрацьовуючи матеріали з функціонування Венеціанської Республіки, єлизаветинської Англії (друга половина XVI - початок XVII століття), політичних рішень Кромвеля, виникли певні думки, політичні за змістом, поетичні за формою. Тому продовжую розвивати політичну поезію.   Змащені духом меркантилізму Під приводом ідей добра і гуманізму. Вони творили новий світ, Порушив Божий заповіт. *** Не бỳло там ідей добра і честі…

28 лютого 2022 © Володимир Ліпкан Ординці кровожерною ордою Вночі напали, в хижий час. А НАТО все було в одстої: Одвічно ним вже не до нас.   А ми цього насправді й не чекали, Ми знали справжню ціну тим „поводирям”. Закрив воєнні всі забрала Дали ординцям самі по зубам. І як завжди вони „застерігали”, Тягнули, перемовини з ордой. Тож більшість з…

25.02.2022 Володимир Ліпкан Сьогодні відбувається частотний перехід: Хто залишився тут, а хто вже втік.. Ординці не потрапили в життя потік, Тож ж час їх сплинув: простір вже утік.

24.02.2022 Владимир Липкан   "Братский народ!" - говорили они, И ночью так подло напали. "Славянский народ!" - твердили они А ночью дома нам взрывали.   В потёмках, стремглав, собирая детей, Понять, осознать не успели: Ведь мы оказались в плену у идей, Ведь это лишь мы в мире жить так хотели.   В 2016 года написал стихотворение “Ілюзія братерства“. Прошло чуть…

  Юрба зганьбила шлях свободи Цей натовп наче скаженів: Вони волають: глас народу... Та ж ти був і де весь час сидів?   Коли реформи роздавали, Неначе крихту від хлібця, Коли гетьманів занедбали І все для гарного слівця.   Де був нарід, коли державу Неначе в схроні гуркіт поховав. Коли одмінно посторонні Все вщерть і геть він зруйнував   Коли…

    © Володимир Ліпкан, 16 березня 2016 року   Для мене Ліна Костенко виступає своєрідним жевріючим натхненням, яке буремно спалахує кожного разу, коли я читаю чергові шедеври даної поетеси. Кожна слово, немов краплинка живильного еліксиру, наповнює мою душу і та відгукується своїми роздумами, що знаходять відлуння у поетичних рядках. Це вже не вперше, коли саме рядки цієї поетеси зачаровують…

© Володимир Ліпкан | 11.02.2016 Війна… Гидке і бридке слово, Що вкарбувалось назавжди Чи нелінійна, чи гібридна - Тепер творити нам нема коли.   Всі думки зараз про стратком: Це зараз основний главком! Якщо Систему вчасно побудуєм, Тоді  державу ми врятуєм.

Зараз опановували з нашим сином українську літературу, 3 клас... Прочитав вірш Ліни Костенко "Тривога"... І не втримався..., настільки глибоко, чуттєво, настільки красно мовленнєво, що я не зміг лишень пройти, свій зміст в словах не донести. Тому, вражений до глибини душі, просякнутй ідеєю, написав свою версію вірша, за мотивами вірша "Тривога" Ліни Костенко. Тривога Держави Держава важко віддає плоди, Вона синів…

Навіщо дмухати на воду, Навіщо скиглити весь час? Про "братство" нібито слов'янського народу, Який безжально так вбиває нас! Прийшла пора знімати чари, Якими скутували до жалю. Прийшла пора до просвєтління Пануйте правду досхочу. Пануйте власний шлях розвóю, Цінуйте переможну мить: Творіть історію Собою, І власну націю любіть!!!

Close