Помилки Української Центральної Ради УНР

24 грудня 2022

© Володимир Ліпкан

У своїй діяльності Центральна Рада

Припустилась низки помилок:

Уважно треба їх осмислити та усвідомити,

Та винести для себе слід урок.

 

Вона фактично не займалась

рішенням проблем:

Економічні й соціальні ті питання

Лишились за лаштунками дилем.

Акцент робився на національному,

Важливому, бурхливому, раціональному.

Однак суспільство розмаїте є по суті,

Тож комплексних проблем ніяк не оминути!

 

Діячам Центральної Ради досвіду бракувало

У розв’язанні суто посередніх і державницьких завдань:

Сукупність знань, умінь, практичних навичок

Були нівельовані з боку невігластва зазіхань.

Забезпечення громадського порядку,

Робота транспорту і залізниць,

Забезпечення продуктами харчування,

Утримання злочинців в рамках в’язниць.

 

Робота пошти, структур урядових,

Зв’язок з селом і органів судових,

Усе це, на жаль, не отримало виконання

На практиці не відбулося розумного урядування.

 

Багато часу забирали конфлікти: 

Ідейні, політичні, побутові і прості.

Потрібно їх було негайно всі відсікти

Тоді б урядування мало б розцвісти.

 

Конфлікт між самостійниками та автономістами

Між демократами й революційними соціалістами.

Конфлікт поглинув життєдайную енергію до руху

І вніс розбрат, тотальную в умах розруху.

 

Було втрачено із масами тісний зв’язок,

Це був потужний та могутній ланцюжок.

Він власно УЦР до влади і привів

А потім цей ланцюг із часом зіржавів.

 

Неможна про селян було так швидко забувати,

Не можна їх було на відкуп іншим віддавати!

Обмежуватись виступом лише в містах

Думки передавати по сумних вустах.

 

Для мене найсуттєвіша помилка стратегічна

Яка була не зрозуміла, не логічна:

Був розпуск всіх військових формувань

Не дивлячись на середовище вороже істотних зазіхань.

 

Зневага пропозиціям від генерала Скоропадського,

Занедбання всього могутнього, духовного, громадського,

„Нам армія в такому складі більше не потрібна

Безпека нам байдужа, не є вже необхідна”.

 

Таким бездумним недержавницьким волінням,

Волюнтаристським пацифістським тим хотінням

Пояснення знайти ніколи я не зможу:

Роль політичних постатей в історії стривожу!

 

Аж 300 тисяч корпусу розформували!

Ще 40 — від Гетьмáна не узяли!

Дисциплінованих, озброєних і мотивованих

До незалежності тернистий шлях був уторований!

То злочин був, чи думка є стихійна?

Хто ухвалив бездарне рішення таке?

Коли державу хочем ми одвічно самостійну

Безпека має буть завжди ПОНАД УСЕ!

 

Понад всілякі жаби й застороги

Ми маємо державу будувать!

Усі політики, в єдиному пориві перемоги

Для блага Батьківщини мають працювать!

 

„Не можна довіряти Скоропадському багатому

Відомому всім землевласнику чубатому,

Він заколот здійняти з часом зможе

І потім владі він не допоможе”.

 

Так міркували розумові малюки,

Коли спецназ до них пропонували:

Дисципліновані, кремезні — Геркулеса близнюки

Із Скоропадським іншу б долю мали!

 

Ворожа вже тоді була маніпуляція,

Така огидлива системна провокація:

Дискредитація відбỳлась славного гетьмáна

А згодом:  Україна стала невпізнáна…

 

Через поступливість до маніпуляції

Втратили вони імпульс творення нової генерації:

Через заздрість до родинного походження,

Яке не можна виправити через народження.

 

Утопічним було ставлення і до чиновників,

Яких Вінниченко охрестив „шкідливими людьми” 

Така собі люстрація сановників,

Які по суті бути іншими б і не змогли.

Чиновників вважав „найгіршими людьми”

І „пережитком деспотичної держави”.

Свій уряд „новий” він дістав з пітьми,

І вмить перетворились всі і стали Холуями.

 

Самостійники на чолі з Міхновським

Виступали за незалежність.

Автономісти як відгомін політиків московських —

Автономії впроваджували обережність.

 

Час невблаганний показав помилку —

Вона віками слідує за нами:

Якщо ми хочем справжню Незалежність —

Безпеки маєм стати гідними синами!