Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

© Владимир Липкан | 11.03.2026       Если любишь, дай дышать! Уважай моё пространство. Не кричи, что должен Я, Помещая мир в убранство.   Растворившись, не живу. По песчинкам я плыву. Где же цельность, индивид, Ведь любовь в двоих кипит?   Или, может, тишина, Где не давит всех она. На заботе, но без громкости, Без границ свободы ломкости.  …

© Володимир ЛІПКАН | 10.03.2026       Поважайте інших: кажіть їм НІ. Не лишайте із надією їх на самоті. На давайте час на роздуми, рожеві мрії. Не плекайте те, чого нема — Надії.   НІ — повага, хай холодна, до людей, Їхніх планів і великих сподівань. НІ — є напрям, часто до нових дверей, Без дилем і без будь-яких…

© Володимир ЛІПКАН | 09.03.2026   Як відбувалась Телефона трансформація? Скажу Вам чесно: то — свідома провокація! З ускладненням цивілізації і збільшенням технічного прогресу Антропності і людяності сила відчувається разючого регресу!   Ми: менше стали бачитись, стрічатись і контактувати, Крізь профілі із соцмереж один за одним стали слідкувати. Ми божевільно підглядаємо і час безцінний витрачаємо, На те, щоб подивитись на…

© Володимир ЛІПКАН | 08.03.2026       Що є кохання? Чесність і жага до волі. Це — прагнення побільше віддавати. Це — творення своєї і чужої долі, Мистецтво разом вигравати.   Життя взахлин, буремні дні та ночі, Миттєвості, що згадкой зігрівають. В коханні до любові ми дієві, бо охочі, Добро нам шлях у впевненість сумлінно прокладають.   Кохання —…

© Володимир ЛІПКАН | 07.03.2026   Колись людина вдумно запитала: "Яке найбільш болюче слово існувало?" Я довго думав, і нарешті я сказав: „Це — пізно” — більш ніщо я не згадав.   Запізно нам кохання повертати, Плекаючи надії і сміливі мрії. І прагнути все відновити, зламане більш не ламати, І впоперек всі повернути вщент події.   Запізно у любові до…

© Володимир ЛІПКАН | 06.03.2026     Розумних меншість —  В цьому є природна хиба! Бракує сил, жорстокості до зла. Можливо, розум має бути іншим штибом І здатним зруйнувати тупість всю до тла… Не панькатись і не сюсюкатись з тупими: Жорстокими ми мусим буть із злими! Ми маєм право у своєму світі жити, Не під ярмом бидлоти в війнах тупотіти.…

© Володимир ЛІПКАН | 06.03.2026     Що трапилось, куди поділися сусіди, З якими ми ділили радощі і біди. З якими пили чай смачний і каву запашну, Давали поміч, гроші без застави — не збагну…   Раніше й пиво з рибой разом пили, У гості як додому ґуртом ми ходили. Сусіди зараз недовольні: лише скарги й лють, У групах вайбер/телеграм…

© Владимир Липкан | 05.03.2026     Как хочется вернуться в детство: Где чаша полная любви, добра, Где существует счастья королевство, Где все проблемы — просто суета.   Разбитые колени, исцарапанные локти, Лицо в пыли, румянец алый на щеке, В то время не были мы беспричинно чёрствы, Без мыслей задних помогали другу мы в беде.   Дрались мы толпами, а…

© Владимир Липкан | 04.03.2026     Порой, часы обманывают нас, Отмерив и показывая тот же час. Часы на циферблате: это — время? Или они скрывают наше жизни бремя.   Мы по часам всегда спешим. Куда-то вечно мы стремглав летим. Часы как вечное напоминание, Что жизнь — одна: в ней суть признания.   Обманчив день и лет круговорот, А жизни…

© Владимир Липкан | 02.03.2026     Весна — это молодость года, Движенье и буйство красы! Проснулась от спячки природа, И светлые больше часы.   Энергия, сила, пространство, Расстаявший снег и снежинки — Весна заменяет убранство, Уходят в водичку все льдинки!   И птички весной запевают Свои незабвенные песни. И день световой разжигают Весенний настрой: мир — чудесный!   Спасибо,…

Close