ТРАНСФОРМАЦІЯ СВОГО ТЕЛЕФОНА
© Володимир ЛІПКАН | 09.03.2026
Як відбувалась Телефона трансформація?
Скажу Вам чесно: то — свідома провокація!
З ускладненням цивілізації і збільшенням технічного прогресу
Антропності і людяності сила відчувається разючого регресу!
Ми: менше стали бачитись, стрічатись і контактувати,
Крізь профілі із соцмереж один за одним стали слідкувати.
Ми божевільно підглядаємо і час безцінний витрачаємо,
На те, щоб подивитись на людей, яких не знаємо.
У чому вся принадність Телефону полягала:
Ми спілкувались з тим, кого ми особисто знали.
Чий світ, думки привабливі, були цікаві і потрібні,
За кого раді в щасті ми, і допоможемо у лихі днини.
СВОЇ — так телефон колись нас визначав,
Навколо нас людей СВОЇМИ позначав,
Окреслював він коло нам для спілкування,
Дізнатись: як вони. І не було ніякого змагання.
Бо нам цікаво розмовляти було зі СВОЇМИ,
А зараз книга Телефона — сповнена чужими.
Тож Телефон — нам радість був,
Він дарував митєвості щасливі,
А зараз той смартфон для більшості людей,
Щоб їх дістати в сонце, денно-нічні бурі, зливи.
Розсилки непотрібні і без дозволу нам присилають,
Рекламу скаженіло буйноспамом насаджають.
Кол-центри, банки, роботи — непотріб весь телефонує,
А де ж приватність ділася, безпека особиста, хто її цінує?
Купив смартфон за гроші Власні, чесні.
Пакет: за нього також справно Я сплатив!
То ж ви скажіть: яким тут боком всі оті причетні,
Всіх тих, кого — Я!!! — бачити і чути не хотів!
Виходить, це не я вирішую — вони,
Коли одверто спамлять: вдень, вночі,
За мої гроші бездозвільно і нахабно всі турбують,
Тож є питання: хто цим всім керує?
Хто є кінцевим бенефіціаром,
Для кого вся приватність стала вмить товаром?
Чому забрали спілкування й Телефони,
Й пересадили людство на чужі смартфони?
Нам Телефон той слугував для спілкування,
Для суто людської комунікації й приватного єднання,
По ньому говорили з різними знайомими людьми,
Бо телефон єднав людей СВОЇХ на самоті.
А зараз в кожного модерний є смартфон:
То неважливо чи самсунг або айфон,
Але наразі: суто телефоном він НЕ виступає,
Призначення як засіб спілкування зі СВОЇМИ і приватно — він втрачає.
Дзвінків поменшало, нема часів нам на розмови,
Натомість смс і повідомлення — для цього всі готові.
На День Народження не чутно бажаного нам дзвінка —
Лиш смс у месенджері, емодзі — то доля вже така бридка….
СВОЇХ людей для спілкування менше маємо.
Життя серед чужинців як вигнанці проживаємо.
Не чутно голосів від рідних, друзів, близьких і родини.
Смартфон — розчленував, падлюко, весь ментальний світ людини.
Відчутно зникла давнішня потреба в спілкуванні,
Не в переписках, роліках — а в справжньому єднанні.
Наразі осучаснений той вовкулацький акт комунікації,
Коли контакти різні у своїй геолокації.
Не люди, не товариші, не друзі, а — контакти.
З якими здійснюємо „мовленнєві акти”.
Такі — безособистісні контакти-аватари,
Де спілкування перетворює людей, комунікацію — в товари.
У когось тімз, чи гугл міт, фріконференс, чи зохо, зум —
Відвертий то зі спілкування зі СВОЇМИ скаженілий глум!
Дітей в онлайн, як цифрових невільників й рабів нейромереж, загнали,
Аби вони людське в собі назавжди втратили і більше не шукали.
Картинки, і курйозні сторіз, рілзи, свідки мимоволі…
Чат-боти, вайбер, телеграм, воцап, сигнал:
Такої марили ми, не своєї долі?
Куди подівся справжній зі СВОЇМИ спілкування дивосвіт,
Бо Телефон мовчить, оскільки зник магніт:
Магніт, людей який єднав по телефону,
Коли долалися усі безмежні перешкоди і кордони.
СВОЇМ наразі рідше стали телефонувати.
Бо зараз відео, чи повідомлення, навіщо голови цими забивати?
На Новий рік — ніхто не дзвонить,
Лиш смс в смартфоні голосно бринчать.
На День народження — безмовність телефону тугою наводить,
Не відчуваєш свята, бо в нейромережі фальшю мерехтять.
Зкомуніковане, бліде, чужинно-збіднене суспільство,
Живого спілкування мало, зникло, майже не існує.
Таку картину відчуваю, ґвалт, принука і насильство:
Отак смартфон мій ТЕЛЕФОН у себе трансформує…
