Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

© Владимир Липкан | 28.03.2026   Нам важное — не важно, На мелочи мы смотрим свысока. Насколько мы глупы, безумцы, и отважны. Смотря на жизнь столь отрешенно, и издалека.   Где первые былинки незаметно пролетели, Там нет следа и тени жизни — больше нет! Как вьюги и морозы, бесконечные метели, Лишь в памяти один и бесповоротно горький след.   Memento…

© Володимир ЛІПКАН | 28.03.2026     Конфлікти у родинах всіх трапляються. Звичайно, що недобре всі в них почуваються. Однак для чоловіка характерно й притаманно Ховатись, уникати спілкування бездоганно!   Чи є це шлях? Позбутися конфлікту, Чи це є прояв суто чоловічого інстинкту? З Коханою Дружиною лиш говорити про любов, А не сваритись без причин і без будь-яких умов.  …

© Володимир ЛІПКАН | 25.03.2026     Студія — інший вимір реальності. Новий рубіж індивідуальності. Вона переносить до іншого світу, І ми попадаємо в творчу орбіту.   Лунає звучно голос — вперед, за мікрофон, Подача в нас відкрита — бо є діапазон. Енергія — є результатом дикції й артикуляції, Тому і кайф ми ловимо від звуку та вібрації.   Постійні…

© Володимир ЛІПКАН | 22.03.2026   20 березня ... дізнались: Пішла легенда в засвіти... Така шалена міць, сталевість Із силою, безстрашним лишишся ввіки!   Веселий і жорсткий поволі, Як одинак: не мав альтернатив для долі. Як вовк, був відданий він своїй справі, Не збили зі шляху принади і спокуси всі лукаві.   Залізна дисципліна і шалена працьовитість, Безжальність, впертість і…

© Володимир ЛІПКАН | 20.03.2026   Сьогодні в Освіторія HUB у Києві відбувся майстер-клас Юлії Шаповал з Дубляжу. Юлія Шаповал - талановита українська акторка та майстриня дубляжу. Вона працює на сцені Театру на Подолі, де її акторський талант розкрився у численних виставах, таких як "Оскар", "Фрекен Жюлі", "Сімейний альбом". За роль у виставі "Оскар" Юлія була номінована на театральну премію…

© Володимир ЛІПКАН | 18.03.2026     Ми — свідки їхнього буремного початку, Вони — є свідки зниклого і нашого кінця. Зростаємо дітей у піклуванні й статку, Ми ж по життю відіграємо роль замінного гравця.   Радіємо, спостерігаємо, плекаємо надію, Вони живуть і мають власні мрії. Нам слід прийняти цей речей порядок, Наш світ — життя старіння й згадок.  …

© Владимир Липкан | 15.03.2026   — Я болен? — Бесконечно болен. — Я люблю? — Похоже, это дежавю. — Я хладнокровен? — Да. — Настолько, что уж не живу... — Я радостен, но где же вечные печали? — А что печали? Просто так позвали. — Зачем печалям меня звать? — Чтобы от радостей вас отвлекать. — А почему тоскою…

© Владимир Липкан | 14.03.2026     Когда бомбят чужие города, То это ведь необходимость, ДА?! Когда другие люди смерти видят — Нам всё равно, ведь нас-то не обидят!   Когда на нас летит ракета: "Беда, кошмар, спасай планета! Нас разбомбить те подлецы хотят, Они ведь миру, безопасности вредят!"   Вот в этом суть политики сейчас: У каждого — своё…

© Владимир Липкан | 14.03.2026     Жить, не слишком многое себе прощая, Менять себя, и на других не сильно уповая. Спросить с себя, вопрос задать А не на стороне всех пробовать менять.   Исправить человечество нельзя! Попыток много было тщетных — зря. Зато исправить можно самого себя Спокойно, медленно, не торопя:   Мы можем сами накормить Ребёнка, Подгузники сменить…

© Володимир ЛІПКАН | 12.03.2026     Чекав сьогодні на людину біля університету, Наслухався: москальщини, бидляцтва — малороси: Там ніц культури, дефективність ідентичності та пієтету. Діоптрії чутні довгоголосі.   Вродливі дівчини так вправно криють матом, Затято, галасливо матюкаються, Що їхнєє обличчя, ще й після затяжки флешек/айкосів В гидотній і гримасній масці викривляються.   Здебільшого зросійщені...? Так на нас еліта хвороблива…

Close