СУСІДСТВО

© Володимир ЛІПКАН | 06.03.2026

Що трапилось, куди поділися сусіди,

З якими ми ділили радощі і біди.

З якими пили чай смачний і каву запашну,

Давали поміч, гроші без застави — не збагну…

Раніше й пиво з рибой разом пили,

У гості як додому ґуртом ми ходили.

Сусіди зараз недовольні: лише скарги й лють,

У групах вайбер/телеграм морально дух псують.

Раніше вдень були відкриті двері —

Сьогодні два замки та відео глазок.

Сусідам, довіряючи, ключі лишали від оселі —

А зараз: двері, стіни — безнадійний недовіри крок.

Раніше всім з охочістю ділилися:

І хлібом, борошном і сіллю,

Новинами, з добром чай з медом пилися —

А зараз: лиш підозрами, а інколи і цвіллю..

Раніше всі ґуртом допомагали,

Ніколи поміч геть не рахували,

А зараз ніц: ніхто не помічає,

Не те що поміч, навіть в ліфті не вітає.

Раніше дім був спільним, наче єдная родина,

Ти знав усіх,  а всі тебе — і це проста причина!

Того, що мали дружнєє суспільство —

Таке собі коріння українофільства.

А зараз — всі порізнені й строкаті,

До думки власної бурхливі і чубаті.

Вік індивідів нас застав зненацька,

Можливо похибка суспільна, може хвацька.

Сусідство — гарний приклад до єднання,

Ментального й душевного зростання.

Бо всі ми починаємо із єдності родини,

Бо це — ядро, екзерсис Батьківщини!