Архів публікацій категорії Поезія

У даному розділі розміщені результати моєї власної творчої спадщини, увиразнені у поетичній формі. З урахуванням широких горизонтів пізнання, фактичної їх неосяжності, моя поезія не обмежується лише вічними темами кохання, емоцій, сенсу життя тощо.

Оскільки я багатогранна особистість, то і власну наукову спадщину, також поінколи вміщую в рамки поезії. З часом ідея фрагментації надихнула мене до розширення поетичної матриці на інші сфери. Таким чином, мною було впроваджено новаторську ідею і започатковано такі напрями як політична поезія, наукова лірика, фінансова поезія.

Диктатура грошей у сучасному несправедливому антагоністичному світі перетворила матеріальні речі на дороговказ і беззаперечний сенс життя багатьох людей. Цінність як категорія була нівельована до ціни. Саме тому, у своїй поезії я часто звертаюсь до розлогих філософських тем, особливе місце посідають ті поетичні твори, в яких я апелюю до Творця, Мудреця для отримання відповідей на складні світоглядні питання.

Важливо не лише просто кохати, а й говорити про це. Тому окремо в своїй творчості я виділяю різноманітні оди, вітання на свята тощо, які об’єднані до рубрики поезія вітання.

На жаль життя тіла і душі є неспівмірними, через що окремий пласт моєї творчості посідають поезію журби, що увиразнюється в елегіях, і поезія прощання, виражена в реквіємах.

Тож, відповідно до компонентів моєї поетичної творчості було виділено наступні окремі підрубрики:

Результати моєї поетичної творчості також розміщені на сайті Укрліб

 

Мною опубліковано три збірки власних віршів.

Струни серця_1Ліпкан В. Струни серця. Київ : Текст, 2006. 280 с.

 

Липкан В. Автографы души : [сборник стихов]. Киев. ФОП О. С. Ліпкан. 2011. 170 с. Автографи_1

 

 

 

 

 

 

 

Ліпкан В. Потік : поезії. Київ : Видавець Ліпкан В. А., 2025. 152 с.

  Володимир Ліпкан 26 серпня 2023 року     В лушпинні одіозного конфлікту У променях  відвертості речей Згубивсь герой як за вердиктом: Бо завжди був прожектом інших він людей.   Ніколи думки власної не мав він: Одвічно гикав те і се, Чуже озвучував як мавпа Не тямлячи почасти, що несе.   Такий собі розумник і незграба, Відвертий блазень, лицемір Як…

  © Владимир Липкан 26.08.2023     Больничных стен немая голость Взывала тихо, фибрами маня, А безутешна Многоликость Трепала гриву Непокорного коня.   Храпел, ревел, вздымал он бучу, Все норовел он жизнь продлить Жестокий приговор не отменили: Всё, что отмерено, он смог уже прожить.   Побудь немного у порога, Ну хоть чуть-чуть остановись… Ведь жизнь всегда, казалось долгой Вмиг пролетела:…

 © Володимир Ліпкан 05 серпня 2023 р.   Не має в світі гіршого, ніж просто кимось бути… Робити: щось, колись і просто так… Бо ж по життю нікчему легко підзабути Напевно, легше буть „як всі”: тоді ти не дивак.   Відлюдькуватість заважає, І Комбінацією тхне… Тож КИМ себе людина уважає, Навіщо геть вона живе?   Нема нічого гірше: просто буть…

 © Володимир Ліпкан 22 липня 2023 року   Чому в державі поступово Політики ведуться ґонорово? Чому інстинктам люди більше довіряють Чому себе не відчувають?   Коли приходить час відбору, Коли годинник не стиха, Людина обирає емоційно, розумово кволо: Людина — інстинктивна, тож — слабка.   Межа з безумством є нахабна, Межа між розумом — тонка. Тож рішення людини звабне, Гра…

© Владимир Липкан 09.07.23   Никому ничего не объясняйте, Разумению других не доверяйте: Каждый Вас поймет, как выгодно ему, Что б не говорили ему лишь одному.   Каждый вас поймет, как ему нужно, Каждый Вас обманет, оставив безоружным. Любые доводы — пустые аргументы. Он слышит лишь себя: излишни сантименты.   Никогда и никому не доверяйте, Душу широко, на всю, не…

  © Владимир Липкан 29.07.23     Любовь и мудрость — вот потеха: Две грани мира, бытия. Любовь, страдания, нет смеха А мудрость есть — любовь ушла...   Мудрец не столько к счастию стремится, А сколько отстоит от оного всегда. Отсутствие страданий вереницей Влечет его, но часто не туда.   Ведь Аристотель, Шопенгауэр Так лихо мудрость возвеличив в одиозный культ,…

© Владимир Липкан 29.07.2023   Все реки вожделели отраженья, Дороги жаждали твоих шагов, Цветы томились в ожидании прикосновения, Мирской порядок был готов: Принять, впитать твою любовь.   Ни мимолётное виденье, Ни образ в дымке и ночи, Ни страстные ночные похожденья, Ни скучные, бездумные томленья Любовь — не искра, следа не ищи.   Моё ты золото и счастье, Моя прекрасная, атласная…

© Володимир Ліпкан 29 червня 2023       Це є ілюзія, що юність є завжди щаслива: Вона — примарна, свіжа, некваплива… Це вигадкою служить лиш для тих, Хто попрощався з нею, може і не встиг...   Тому так кепсько, іноді зухвало, Про юність сліпо висівають славу, Про юність пісні всі складають, Пригоди й труднощі всі забувають. А в юності журби…

© Владимир Липкан 16 июня 2023   С дочуркой под руку иду От напастей ее уберегу Пусть папин зонтик крепко охраняет И от всего оберегает.   От сглаза, порчи и дурных вестей, От злобы, зависти твоих друзей От грязи, серости и потрясений От низковолновых предвзятых мнений.   Под зонтиком дочурку я веду Ей жизнь — цветную покажу! Вселю уверенность, любовью…

© Владимир Липкан 15 июня 2023 года   Таблетками усеян ихний путь, С него уже никак, нисколько не свернуть. Но главное, что мы идём вдвоем, По жизни вместе, песню о любви поём.   Хрустим суставами и шаркаем ногами, Ведь многие лета у нас уж за плечами. Там недослышали, туда недоглядели Но главное, что в жизни важное успели:   Успели страстно…

Close