Вибір безумців

 © Володимир Ліпкан

22 липня 2023 року

 

Чому в державі поступово

Політики ведуться ґонорово?

Чому інстинктам люди більше довіряють

Чому себе не відчувають?

 

Коли приходить час відбору,

Коли годинник не стиха,

Людина обирає емоційно, розумово кволо:

Людина — інстинктивна, тож — слабка.

 

Межа з безумством є нахабна,

Межа між розумом — тонка.

Тож рішення людини звабне,

Гра в розум — лінія чітка.

 

Безумство кличе лиш собі подібних,

І в нерозсудливість оманливо тече.

Звертання інтелекту — вибір вільних

Їх стала меншість: доля нарече.

 

Безумець без вагань звертався до інстинктів,

Завжди до пристрастей він все апелював.

Вони ним керували беззупину,

По суті безрозсудно життя він проживав.

 

Безумець втратив розум: божевільний,

Безтямний, інстинктивний, самодур,

Безглуздий, нетямущий, фантазійний —

Одвічно в голові у нього каламбур.

 

Безумний мовив наче ненароком:

І натовп шаленіє від його речей!

Обрав його своїм пророком,

Довіра до інстинктів — вектор мислення простих людей.

 

Інстинкти, пристрасті, чуття —

На підсвідомому все рівні.

А в чому сенс такого вибору життя?

Чи є в такому випадку ми вільні?

 

Інстинкт є здатністю до виконання

Доцільних дій у відповідь на щось,

То прагнення почасти нездоланне

І несвідомість того: відбулось.

 

Тому безумці вибір роблять безрозсудно

Емоції, інстинкти — їхні є поводирі.

Тож результат завжди облудний^

Є псевдовибір в віртуальному житті.

 

 

До розуму ж одвічно ставлення всіляке:

Від бридкості, огиди, до волі і хвали!

Людці в політиці, немов пияки

Крадуть життя, спустошуючи розвиток в собі.

 

Усправедливлень для безумства не сприймаю:

Немає жодних виправдань йому!

Розсудок, розум, мудрість я відверто поважаю,

До них і з ними по житті іду.