ДЕФІНІЦІЯ В ЖИТТІ

© Володимир Ліпкан | 11.12.2024

 

В шаленім вирії подій,

У круговерті тій нещадній,

Вершать нам букви бал із мрій

Бо ми є центр — не другорядні.

 

Ми зміст у слова визначаємо,

Бо вартість достеменно знаємо.

Кліше, шаблони, мовні трафарети —

Не може мова жити під багнетом.

 

Не може  мова в тіні розвиватись,

На волі і свободі має вщерть купатись!

Вона — відкрита і жива система,

Її наповнюють нові лексеми.

 

Життя, буремне, голосно вирує,

І зваблює, відштовхує, чатує,

Воно само собою протікає,

Це для людини визначення сутність має.

 

Ми хочемо усе дефінувати,

Для нас так зручно: краще спати.

Коли ми щось не розуміємо,

То божеволіємо, шаленіємо.

 

Нам визначення треба всьому дати,

Тоді спокійні, можна далі осягати.

Без дефініцій людство б зупинилось,

На роздоріжжі прірви опинилось.

 

Тож в мене виникає глючне запитання:

Життя живемо для дефінування?

Ми хочемо все визначити в себе в голові,

І суть пізнати,  щоб свідомо жити на землі?

 

Без знань себе не можемо пізнати?

А як-то: самість відчувати,

Як визначити нам поняття Щастя і Добра,

Кохання, Почуттів та взагалі Життя?

 

Життя в науку ми перетворили,

Напевно поспіхом збурили.

Не все наш розум може визначати,

Потрібно жити й вартість власну цінувати.

 

Живіть, кохайте чуйно, гостро відчувайте,

Занурюйтесь в душі глибини і світ любіть,

З добром у серці і щасливо вік свій проживайте

А дефініції …  без остраху віднині геть женіть!

 

Без лячності, подалі в небокраї,

Не заважали щоб докучливо життю.

А там — тих дефініцій недоладні зґраї,

У словниках напишуть про нову статтю.

 

Тож не женіться світ весь визначати

І мозок в ладні категорії складати.

В одвічнім прагненні тотально все дефінувати

Ми можемо добратися до змісту втрати,

Поняття ж цілковиту справність потребує,

Воно лише в науці цінне, там хай і існує!

 

Напівімла, густі тумани і щасливі зорі,

Обмани, величне кохання й радість — неозорі!

Журба, удача і відрада, почуття,

Життя  — не визначення поняття!