Володимир Ліпкан, Євген Коновалець, епос Духова Суверенність Стратіарха, ілюстрація до Розділу п'ятого Глава 2 Частина 3 Історичний простір глухонімих Голодомор.

© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-2509.2026

 

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

У третій частині другої глави п’ятого розділу розкривається трагічний і водночас величний злам нашої історії, зумовлений страшним ліквідаційним тараном Сходу — геноцидною війною, Голодомору 1933 року. Автор інтегрує пронизливий літературний код класиків, відтворюючи плач занімілих дзвонів і розстріляне сонце нації, та наочно демонструє цинізм міжнародного мовчання Ліги Націй, маркованої як простір для глухонімих. Епос фіксує вихід нової генерації підпілля та непохитну відповідь Полковника окупаційному лому, де вибір безкомпромісної суб’єктності, загартований вогонь Чину та мілітарний гарт формують новий архетип суверенної архітектури нації.


Розділ V.

Еміграція та розгортання таємного мілітарного тарана

Глава 2.

Тріумф суверенної волі крізь простір глухонімих: конструювання Організму, розп’яте сонце нації, пацифікація та правовий вирок геноциду

Частина 3. Історичний простір глухонімих: плач занімілих дзвонів, геноцид Совєтів та вибір суб’єктності

Однак у час цей для державності зловісний

Наш фенікс — Коновалець — знову рятував:

До Ліги Націй посланець наш і провісник —

Він інформацію про ницість польства вклав.

 

Не то, що б вмить це всіх урятувало,

Проте у 1932 яскраво світу показало:

Держава Українська власну вже суб’єктність має,

Проте Совєти з Польщею постійно зазіхають.

 

У 1933 уже Бандера на арені появився,

І вектор боротьби потрохи вже змінився.

Наразі пропаганда першорядну роль відіграє,

На ролі головні у герці впевнено встає.

 

Пробудження й підтримка гарту й духу,

Аби атакувати ту державності засуху.

Широка, переконлива, національна агітація:

Ідей і проводів потрібна всім інтерпретація.

 

Проте, як водиться у давнішній історії,

Зарано до державності хвалебні ми співали глорії.

Тут влада більшовицька нам Голодомор улаштувала —

Такого геноциду наша нація до цього ще не знала!

 

Той Жовтий князь бенкет улаштував в полях козацьких,

Там стиглий попіл згаслих вонищ і родів земляцьких.

І вікна хат сліпих, що без надії згасло дивляться в зірки,

Бо ворог, метастазний всюди — по усі боки!

 

Голодомором розіп’ята та колиска хліборобська,

Зневагами прокляттями, бо українофобська.

Залита чорними сльозами Книга нашого буття,

Тож запровадив Коновалець герці інше сприйняття.

 

Знімілий стогін, ледь відчутний материнський подих,

Від ворогів надсморідних і темноводих.

Жорна спустілі, занімілі та вчаділі діти —

Голодомор — найгірший геноцид Совєтів в світі!

 

Земля пророків власних всіх без трун ковтає,

Могили братські… Хто й коли похований: ніхто не знає…

Лиш Божевільний вітер у порожніх клунях бродить,

О Боже, скільки полягло, лиш можемо помножить…

 

Плач занімілих дзвонів піднімається зорею,

Криваве варварство: не зрозуміло, за межею…

Скривавлені поля і… навіть сонце розстріляли!

Хижацтва більшого, журби такої ще не знали…

 

У вересні “сліпі розглянули” питання все ж Голодомору…

На Лізі Націй… Утім всім “глухим” — чуття не до розбору:

Вона постала не як джерело натхненного спасіння і надії —

Пустеля із байдужості, осліпле небо — поховали мрії.

 

Мовчання прохолодне європейське —

Насправді боягузливе й плебейське:

Відверто купували хліб, де замість борошна лиш кров:

Така в Європи справжня хіть до демократії любов.

 

Завжди про вигоду в Європі міркували —

Тому тоді і зараз українцям вчасно руку не подали.

Ну що ж, уроки Коновалець з цього витягти не міг,

Водночас зараз він сучасникам відверто допоміг.

 

Ми знов на перехресті: об коліна нам хребет ламають,

Європа не поможе: це рашисти знають.

Загарбники відверто і нахабно цю імперськість чинять,

Бо впевнені несамовито: що їх не зупинять!

 

Тож Ліга Націй — історичний простір для глухонімих,

Безбожне зібрання морально знищених, тупих, глухих й сліпих.

Радянська влада заперечила зухвало геть усе,

Тож 1933 рік нам гірше всіх… За що це все?

Володимир Ліпкан, Євген Коновалець, епос Духова Суверенність Стратіарха, ілюстрація до Розділу п'ятого Глава 2 Частина 3 Історичний простір глухонімих Голодомор.
«Мислити стратегічно — це бачити майбутнє крізь призму вивчених уроків минулого» (Володимир Ліпкан). Історичний простір глухонімих та трибунал над геноцидом Совєтів. Художня візуалізація до Частини 3 Глави 2 епосу Володимира Ліпкана «Євген Коновалець: Духова Суверенність Стратіарха».

Про автора

Close