ПРІОРИТЕТИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЧНОЇ ЕЛІТИ В УМОВАХ ПОВОЄННОЇ УКРАЇНИ

ЛІПКАН Володимир Анатолійович,

доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри кримінального права, процесу та криміналістики

Академія праці, соціальних відносин і туризму, м. Київ

ORCID: 0000-0002-7411-2086

https://irbis-nbuv.gov.ua/ASUA/0012068

WoS : LIH-1184-2024

Scopus ID: 58683489200

Розбудова повоєнної Української Держави [1, с. 70-81; 2] зумовлена українськими національними інтересами, конкретною та дієвою реалізацією власної цивілізаційної, передусім європейської, ідентичності. Зміна архітектури світового порядку стала наслідком слабкості глобальних лідерів та відсутності скоординованої діяльності не лише стратегічних аналітиків, а й тих, хто має стратегічне мислення та здатен, має повноваження та силу щодо реалізації стратегічної політики, підтримки розумного балансу в світі.

Для українських стратіархів [3] російсько-українська війна не стала несподіванкою: ані в 2014, ані у 2022 роках. Адже упродовж усього існування Української державності різні політичні режими намагалися знищити українство, починаючи передусім із еліти:

• царський режим — столипінська реформа, внаслідок якої впродовж 1906-1912 років було переселено майже 1 млн українських селян до Сибіру, Казахстану та Сходу тощо;
• ленінський режим — цілеспрямоване знищення української еліти: українських митців, композиторів, художників (політичні вбивства на замовлення: 08.07.1919 — Володимир Науменко; 23.01.1921 — Микола Леонтович; 22.01.1922 — Лесь Лозовський та інші) [4];
• передача в 1925 році належних Україні земель Чернігівської, Курської та Воронезької губерній, Таганрозький і Шахтинський округи (відповідно до Постанови „Про врегулювання кордонів Української РСР із Російською РФСР і Білоруською РСР” від 16 жовтня 1925 р.);
• сталінський режим — розстріляне відродження: літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом;
• постійні спроби знищення українства, української релігії, геноцидні війни [5], переписування історії та знищення та крадіжка пам’яток української культури, особливо Давньокиївської доби, крадіжка артефактів тощо;
• путінський режим — інші доведені і беззаперечні історичні факти споконвічної ненависті та екзистенційного антагонізму нащадків монголо-татар і ординців до українства, вміщені у сучасних концепціях рашизму, перезавантаження реальності, демілітаризації та денацифікації і деукраїнізації.

Це є свідченням того, що допоки існуватиме злочинний політичний режим у РФ (а також в інших країнах, які не визнають українську державність), він становитиме екзистенційну загрозу існуванню української нації. Відтак застосування симетричних засобів, заснованих на лінійній парадигмі (санкції, мита, тарифи, визнання Міжнародним судом громадянина В. Путіна міжнародним злочинцем тощо), є деконструктивним і може призвести не лише до втрати української державності і геноциду українства, а передусім до Третьої світової війни.

Радикалізація неоімперіалістичних режимів стала наслідком неспроможності стратегічних архітекторів, передусім в США та англосаксонській системі, правильно прогнозувати розвиток подій, виходячи не з технократичних підходів, застосування моделей штучного інтелекту, а передовсім, зважаючи на етногенез, гуманітарну ауру нації та рівень її пасіонарності.

У рамках проведених мною досліджень рівня аналітичних розвідок США та їхнього провалу щодо прогнозування термінів та обсягів і взагалі масштабів війни РФ проти Української Держави [6] слід тверезо підходити та початкової неможливості студентів та наукових співробітників США осягнути велич України, її глибинну історію та взагалі сутність автохтонності, роль українців у становленні сучасної Європи, виокремленню європейськості її цивілізаційного  виміру [7].

Наголошу, що політичний режим в РФ далеко не єдиний, який не визнає суб’єктності Української Держави, а також існування окремої української нації. Тому саме здатність здійснення наукового політичного прогнозування уможливлює відійти від монобільшості інформаційних матеріалів, в яких слова „ворог” і „супротивник” однозначно марковані та ідентифіковані і обмежені  лише політичним режимом РФ. Цей підхід неправильний, він є обмежений і не відповідає системній природі загроз, а також геостратегії. Можу взагалі сміливо твердити і погодитись із Олафом Шольцем щодо Zeitenwende (зміна епох) [8].

Сьогодні в Україні знищені та ліквідовано ті навчальні заклади, які готували спеціалістів стратегічного рівня мислення, здатних не лише аналізувати, а й формувати та проваджувати стратегічну політику. Таким чином було вжито цілеспрямованих, умисних заходів щодо унеможливлення підготовки стратегічної еліти для розбудови Української Держави.

Етапи ліквідації стратегічної еліти:

• ліквідація Академії зовнішньої розвідки України — ліквідовано відповідно до розпорядження Кабміну від 5 листопада 2021 року [9]. Таке рішення уряд ухвалив за пропозицією Міністерства освіти і науки;
• ліквідація Національної академії державного управління при Президентові України — ліквідовано через завуальований указ про начебто необхідність упорядкування використання об’єктів державної власності, насправді професорсько-викладацький склад знищено, так само як і знищено стратегічний науково-педагогічний потенціал у сфері державного управління на роки [10].

Окрім організаційних перепон слід зважати і на наукову складову діяльності МОН України. Для захисту наприклад, докторської дисертації обирається не стільки певний напрям досліджень, який є актуальним для держави, недостатньо вивченим і розроблення певної теорії в рамках якого сприятиме розв’язанню важливого наукового завдання, а передусім через існування в тій чи іншій спеціалізованій вченій раді спеціальності, за якою можна захистити докторську дисертацію. Так, в Україні існує така спеціальність як 21.03.03 – геополітика (політичні науки), але жодна спеціалізована вчена рада в нашій державі станом на 15 травня 2025 року не здійснює захист за цією спеціальністю. Тобто навіть якщо робота буде виконана відповідно до даної спеціальності, особа не зможе захиститися, оскільки для захисту потрібна відповідна спецрада з правом захисту за цією спеціальністю. Для того, щоб така рада функціонувала, то в раді має бути не менше трьох докторів за профілем ради. Якщо узяти той факт, що наразі в Україні за цією спеціальністю захистилося лише 2 особи, то наперед виходить, що захист за цією спеціальністю неможливий.

Що це означає в масштабах держави: посадові особи МОН вирішують, які фахівці Україні потрібні, а які ні. Наразі це також означає: МОН України вирішило, що Україні не потрібні власні національно орієнтовані фахівці у сфері геополітики, не має затребуваності на українських вчених, котрі зможуть розробляти засади геостратегії Української Держави, з урахуванням сучасних реалій геостратегічного ландшафту в українських національних інтересах. Тобто діяльність МОН України можна розглядати крізь призму її відповідності національним інтересам і загрозам національній безпеці.

Це також означає, що:

• молоді українські вчені продовжуватимуть навчатися за підручниками, написаними чужинцями, де сформовані не українські наративи;
• українські викладачі продовжуватимуть навчати студентів не за своїми, а за підручниками інших авторів, Втому числі зарубіжних
• молоді вчені цитуватимуть іноземних авторів, які будуть розповідати нам, як жити і як ми жили, як ми називалися;
• студенти та молоді вчені використовуватимуть тексти, згенеровані штучним інтелектом, в якій було закладено не український матеріал для навчання, а українські вчені не мали доступу до формування баз даних, на яких навчатиметься ШІ щодо подій в Україні тощо.

А потім знов і знов у практичній царині Українська Держава блукатиме манівцями не свого, а чужого, написаного іншими шляху, штучно нав’язаного індоктринованого вибору між будь-якими іншими цивілізаціями, лише не українській.

Висновки:

1. Українській Державі потрібна українська геостратегія (par excellence).
2. Українська геостратегія має бути написана українськими вченими із державницьким стратегічним мисленням, які вкарбують суб’єктність Української Держави передовсім у світогляд кожного українця (alta alatis patent).
3. Українська геостратегія має забезпечити гарантовані умови для ствердження національної та державної ідентичності та гарантування реалізації пріоритетних стратегічних українських національних інтересів (cuius regio, eius religio).
4. Розвиток держави неможливий без підготовки фахівців стратегічного рівня мислення, управління і дій (aquila non capit muscās).
5. Українська Держава конче потребує підготовки стратіархів (conditio sine qua non).

Список використаних джерел:

1. Ліпкан В. А. Політичні засади геостратегії сучасної Української Держави. монографія. Одеса : Видавничий дім „Гельветика”, 2024. 830 с.
2. Ліпкан В. Українська Держава — така має бути назва нашої країни. // https://www.lipkan.com/ukrayinska-derzhava-taka-maye-buti-nazva-nashoyi-krayini/
3. Ліпкан В. А. Стратіархи України: до проблеми легітимації. Проблеми реалізації прав, свобод і законних інтересів суб’єктів права в Україні : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (9 листопада 2023 р., м. Київ, КНУТД) / відп. ред. А.Ю. Олійник, Ю.В. Оніщик. Київ : КНУТД, 2023. С. 81-87.
4. Агеєва В. За що більшовики розстрілювали митців після захоплення України // https://www.bbc.com/ukrainian/blogs-48599988.
5. Дорошко С. І. Геноцидні війни Леніна – Сталіна – Путіна в Україні. Київ : Ніка-Центр, 2023. 272 с.
6. Ліпкан В. А. Оцінка сучасних американських аналітичних досліджень щодо потенціалу стратегічного партнерства України та США. Рoliticus. 2025. № 1. С. 189—201. DOI https://doi.org/10.24195/2414-9616.2025-1.29
7. Анна Київська – Анна Ярославна – князівна, королева Франції : бібліограф. покаж. Публічна бібліотека імені Лесі Українки м. Києва / [упоряд. Н. Грищенко ; авт. літ. нарису Н. Пирогова ; літ. ред. : В. Білозір, О. Трубайчук, В. Цвєткова ; відповід. за випуск О. Дудок]. Київ, 2022. 58 с. (Видатні жінки Києва; вип. 3).
8. Tallis Benjamin The End of the Zeitenwende Reflections After Two Years of Action Group Zeitenwende // https://dgap.org/en/research/publications/end-zeitenwende
9. Про ліквідацію Академії зовнішньої розвідки України : Розпорядження КМУ від від 05 листопада 2021 р. № 1407-р // https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-likvidaciyu-akademiyi-zovnishnoyi-rozvidki-ukrayini-1407r-051121
10. Про впорядкування використання об’єктів державної власності, що перебувають в управлінні Державного управління справами : УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №487/2020 // https://www.president.gov.ua/documents/4872020-35517