Глобалізація

Глобалізація[Globalizacija]

1. Перетворення певного явища на світове, яке відбувається у планетарному масштабі й стосується усієї Землі.

2. Процес всесвітньої інформаційної, економічної, політичної і культурної, безпекової та інформаційної, інфраструктурної інтеграції та уніфікації.

3. Сучасна форма міжнародних відносин, яка характеризується поширенням взаємозалежності між країнами в інформаційній, інфраструктурній, економічній, політичній, культурній та безпековій сферах практично всієї земної кулі.

4. Домінуюча загальносвітова система, що виникла внаслідок національних економік, заснована на безперешкодному переміщенні капіталу, інформаційній відкритості світу, швидкому технологічному оновленні, пониженні тарифних бар’єрів і лібералізації руху товарів і капіталу, комунікаційному зближенні, планетарній науковій революції, міжнаціональних соціальних рухах, нових видах транспорту, реалізації телекомунікаційних технологій, інтернаціональній освіті.

5. Інтенсивна інтеграція як ринків товарів і послуг, так і капіталів. Г. включає сукупність трьох балансів: а) баланс націй-держав; б) баланс між націями-державами і глобальними ринками; в) баланс між індивідуумами і націями-державами.

6. Загальносвітова система, що загострила нерівність у доходах, розповсюдила культуру насильства через інтенсивні телекомунікаційній технології, розширила торгівлю „індустрій смерті”.

7. Процес формування глобального людського співтовариства.

8. Універсалізація різних зв’язків незалежно від просторових процесів, у тому числі державних кордонів.

9. Різнорідні за своїм походженням, сферами прояву, механізмами і наслідками процеси, що уможливлюють розглядати глобалізацію як якісно самостійну, складну систему явищ і відносин, цілісну у своїй системності, але внутрішньо суперечливу, що відповідно виключає однозначне її сприйняття;

10. Панівна роль США (Г. Кісінджер). Сучасна Г. трактується як процес незавершений, нерівномірний, що супроводжується контртенденціями й суперечливими явищами, розмиванням меж між внутрішньою й зовнішньою політикою, появою нових інструментів управління світовими політичними і економічними процесами, переформатуванням міжнародної системи, тісною взаємодією націй-держав, посиленням техногенного характеру цивілізації, ускладненням соціальних структур і зв’язків, дедалі більшою проникністю й універсальністю політичних і соціально-економічних процесів.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.