Панславізм
ПАНСЛАВІЗМ
термін уведено в історію та політологію у 1826 році чехом Я. Геркелем. Геостратегічна течія слов’янських держав (Чехії, Хорватії, Сербії, Чорногорії та Росії) кінця XVIII — початку XIX століття, яка відображала їх прагнення до державного об’єднання всіх слов’янських народів поза мовленнєвих та конфесійно-культурних відмінностей і ментального несприйняття, прагнення їх консолідації на етнокультурній основі заради формування нового між слов’янського геостратегічного потенціалу і вирішення соціально-політичних та геостратегічних проблем.
Іван Франко відзначаючи на чеський панславізм і польський романтизм, наголошував на те, що “деякі талановиті русини дійшли до нового зближення з рідним народом”.
Розуміючи панславізм як прояв антиукраїнства (за часів царювання Миколи І було висунуто тезу про «місію Росії» бути гегемоном слов’янського світу) Тарас Шевченко та Іван Франко були затятими ворогами реакційного панславізму, адже вони завжди боролися за рівноправність усіх слов’янських народів, за їх вільний розвиток. Тому ідеї слов’янофільства не знайшли свого відклику в українській геостратегічній думці.
Найбільше увиразнення у рамках російської суспільно-філософської думки панславізм знайшов у слов’янофільстві.
Слов’янофільство – літературна і релігійно-філософська течія російської суспільної та філософської думки, що оформилися в 30-х-40-х роках XIX століття і була зорієнтована на виявлення самобутності Росії, її типових відмінностей від Заходу. Представники (слов’янофіли) виступали за розвиток особливого російського шляху, відмінного від західноєвропейського. Розвиваючись у ньому, на їх думку, Росія здатна донести православну істину до європейських народів, що “впали у єресь і атеїзм”. Слов’янофіли стверджували також на існування особливого типу культури, що виник на духовному ґрунті православ’я, а також відкидали тезу представників західництва про те, що Петро I повернув Росію в лоно європейських країн, і вона має пройти цей шлях у політичному, економічному та культурному розвитку.
Тож слов’янофільство виступає ідеологічним підґрунтям богообраності, месіанства, імперськості, зверхності та майбутньої ідеології рашизму.
Джерела:
