Безпам’ятство людства

© Володимир Ліпкан

19.01.2024

Сучасне покоління пам’яттю не володіє:

Воно від інтернету відверто шаленіє,

Воно не пам’ятає телефони і важливі дати,

І мозок сенс втрачає, стає він непридатний.

Безпам’ятство тотально майоріє:

Людина не живе, і думками не мріє!

На всі питання лізе в інтернет,

То де життя, де зміст, і пошуків букет?

Постійне прагнення „здаватись”,

Забули люди живо спілкуватись.

Звітуєм перед кимось: що і з ким робили,

На себе особисто люди геть забили.

Від чого насолоду ми приймаєм,

Як задоволення ми відчуваєм?

Від того ким ми є, чи як здаємось іншим,

Чимдуж стаємо ми для себе геть чужішим.

Нестерпная жага отримать все й одразу,

Вона лиш викликає усвідомлену відразу.

Відсутність потягу до таємниць терпіння,

Байдужість до часу, його волінням.

Оскаженілий смак від результату

Лишає змісту перемоги супостату.

Процес лишився на ганебному узбіччі,

Дедалі глибші є життєві протиріччя.

У чому сенс буремного життя?

Очікуванням більше місць нема!

Віднині місце спогадам відсутнє,

Зникає зміст у слові „незабутнє”.

В очікуванні схована є магнетичність,

Воно життя є справжня автентичність

Воно почасти ліпше є за володіння,

І трансформує сенс буття у просвітління.