th (2)

07.06.2019

© Володимир Ліпкан 

Колись надривно плакав, ти ж — дитя.

Вже потім: я носив тебе на спині,

Я опікав, любив, плекав

Завжди я марив тим, щоб був ти сильний.

 

Щоб ось колись, як прийде час,

Ти зміг мене як батька вшанувати:

Щоб мав фінанси і запас,

Щоб міг мене вже піклувати!

Про автора

Close