© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-1309.2026

 

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

Перша частина третьої глави занурює читача у кінематографічний окопний набат Любарської катастрофи грудня 1919 року. Оточена трьома арміями (польською, білогвардійською та рашистською більшовицькою), знекровлена Армія УНР помирає від тифу у «трикутнику смерті». Поема фіксує невагому велич стрілецького гарту перед лицем задубілого мовчання неба та зради кабінетів Директорії.

---

Розділ IV.

Війна Австро-Угорської імперії та народження Стратіарха 

Глава 3. Любарський трикутник смерті та націософський рентген

Частина 1. Трикутник смерті та окопні пророки

Водночас час розплати за всі ці шабаші прийшов,

І Коновалець знов ефективний шлях знайшов.

Роздирана між внутрішніми й зовнішніми ворогами

Міжвладдя і анархія ходили тінями-стопами!

 

Сепаратизм, зневіра просто лють —

Всі розуміли: трохи ще й дожмуть….

Постало врешті-решт питання риторичне:

Чи можна зараз діяти демократично?

Чи маємо на час військову диктатуру запровадити

Аби Державі Українській руйнуватися завадити?

 

Тріумвірат у складі Коновальця, Мельника, Петлюри —

Такі логічні і поважні постаті і величні фігури.

Однак ця влада мозок Директорії затьмарила,

По суті: по майбутньому відмовою своєю вдарила.

 

Доцільних рішень ухвалити вкотре не змогли,

Безглуздо час програли, шанси знов спливли.

Чому та нерішучість історично є спотикачем,

Таким огидним і настирним українським глядачем?

 

Чому в скрутні, знедолено лихі години,

Вони утримують себе від рішень — без причини?

Коли до незалежності, здавалось, трохи залишилось,

Жадана незалежність знов в тартари покатилась!

 

Тож безсумнівно хаосом цим скористалася Росія,

Яка потворну роль виконувала змія.

Підступна, хижа, завжди небезпечна і брудна —

З таким сусідом варт буть обережним, бо підеш до дна!

 

Тому зненацька чи через природу

Пан Коновалець набуває нову грань свободи:

Його призначено командувачем аж на Східний Фронт —

Це вирішально новий, справжній майстра горизонт!

 

Радянську Таращанська всю бригаду знищено,

Здавалося, вже славний шлях розчищено…

Та знов московська гідра щупальця пустила:

З білогвардійцями, окрім більшовиків, занапастила.

 

Хвороба малоросійства фіброз у коді спричинила,

Бо українську націю укотре навпіл розділила:

Одні — денікінцям чогось почали співчувати,

До москалів себе відверто прирівняти!

 

А інші — духом вільні і соборні,

Холопами не будуть вже придворні!

Вони державність мріяли утвердити й установити,

Без цього сенсу у житті немає, смислу просто жити.

 

Ген українця — то тривала міць стійка, залізна,

Він код державності несе, коли загроза лиховісна!

Хто зрадив предківський закон і розчинив свій код,

Той рабство принесе: із нації він перетвориться в народ!

 

Ген Українця — генетичний код самого Чину,

Він крізь віки веде вперед соборну Україну!

Хто розмиває кров та інфільтрує досередини іржу,

Індоктринує матрицю у душу геть чужу!