Ноосфера

Ноосфера [Noosfera]

(грец. νόος — „розум” і σφαῖρα — „сфера”) — 1) сфера розуму; 2) складова геостратегічного ландшафту, сфера взаємодії суспільства та природи, в межах якої розумна людська діяльність стає визначальним чинником розвитку (ця сфера позначається також термінами „антропосфера”, „біосфера”, „біотехносфера”); 3) єдність „природи” і культури (в широкому тлумаченні останньої — з техносферою включно), особливо починаючи з того моменту, коли „культура” досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності „геологічної сили”. Початок ноосфери доцільно визначити з того часу, коли розумові дії людей досягли за силою впливу на геосферу і біосферу потужності „геологічної сили” — це явно сталося після побудови Суецького каналу (1869 рік), Панамського каналу (1920 рік), після побудови найбільших ГЕС, після ядерних випробувань.

Ноосфера (складові) [Noosfera (skladovi)]

1) антропосфера — сукупність людей як організмів;

2) техносфера — сукупність штучних об’єктів, створених людиною, та природних об’єктів, змінених у результаті діяльності людства;

3) соціосфера — сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою.

Відповідно до теорії В. І. Вернадського ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі, як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи). Так само, як біосфера утворюється взаємодією всіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.

Ноосфера (топологічна двоконтурна модель М. О. Баймуратова) [Noosfera (topologična dvokonturna model M. O. Bajmuratova)]

1) виникає в процесі геополітичного аналізу концепції ноосфери як цілісної системи;

2) у термінах геометрії і топології (відповідно до теорії подібності) має природну двоконтурну — оболонково-ядерну структуру, розділену симплексом еквіпотенційної поверхні;

3) відображає фундаментальні ознаки та глибинні властивості об’єкта, його глобальні й локальні просторові характеристики, особливості взаємодії з навколишнім середовищем у дослідженні процесів правової глобалізації.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.