Інформаційна наратологія

Інформаційна наратологія[Informacijna naratologija, termin V. A. Lipkana]

галузь наратології, специфічний метод стратегічних комунікацій, що вивчає оповідальні тексти в інформаційному просторі та їх вплив на свідомість людей, досліджує ґенезу, природу, форми і функціонування наративів, специфічні риси, притаманні наративам в інформаційній сфері, критерії, що дозволяють відрізняти наративи (наративи в блогосфері, наративи в медіасфері тощо), а також система правил, відповідно до яких наративи створюються, розвиваються і функціонують в інформаційній сфері. На відміну від досліджень, де вивчається конкретне значення тексту, предмет інформаційної наратології — фундаментальні принципи оповідання, що задають його здатність володіти знанням, впливати на свідомість людини. І. н. визначається крізь призму трьох основних підходів:

з позицій процесу, що здійснює оповідач;
з позицій об’єкта, тобто подій, про які йдеться;
із синтетичної позиції, що об’єднує попередні дві. В рамках інформаційної наратології досліджуються: а) практики композиції і репрезентації тексту у різних елементах стратегічних комунікацій: наратив для зони АТО, в Twitter, у Facebook, у візуальних соціальних медіа (Instagram, SlideShare, TikTok), в інших соціальних медіа, соціальних мережах на території противника, у сфері публічної дипломатії, у засобах масової інформації тощо. Таким чином майже для кожного компонента системи стратегічних комунікацій формується своя система наративів; б) способи, за допомогою яких різні види влади досягають шляхом наратива власної легітимації; в) пам’ять та розуміння; г) умовності викладення для обґрунтування інформаційної природи повідомлень в інформаційному просторі (термін Ліпкана В. А.).

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.