Державна система безпеки стратегічної інфраструктури[Deržavnasystemabezpekystrategičnoїinfrastruktury]

сукупність державних органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, операторів та/або власників об’єктів стратегічної інфраструктури (усіх форм власності), неурядових організацій (суб’єктів), які вживають комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, наукових, інформаційно-аналітичних, кібербезпекових та інших заходів, в тому числі спеціальних проактивних заходів, діють на основі відповідних нормативно-правових документів, координуючи свою діяльність, а також співпрацюючи та обмінюючись інформацією з метою реалізації стратегічних національних інтересів шляхом формування та реалізації стратегії державної інфраструктурної політики, в тому числі забезпечення безпеки та стійкості стратегічної інфраструктури щодо всіх фізичних загроз і кіберзагроз, в усіх просторах та вимірах. До основних проблем, які має розв’язати дана система включають: відсутність єдиної загальнодержавної системи безпеки стратегічної інфраструктури; недостатність та неузгодженість нормативно-правового регулювання з питань забезпечення безпеки систем і об’єктів стратегічної інфраструктури; відсутність державного органу, відповідального за координацію дій у сфері захисту критичної інфраструктури; невизначеність повноважень, завдань і відповідальності центральних органів виконавчої влади та інших державних органів у сфері забезпечення безпеки стратегічної інфраструктури, а також прав, обов’язків та відповідальності власників (розпорядників) об’єктів стратегічної інфраструктури; відсутність єдиних критеріїв та методології віднесення об’єктів інфраструктури до стратегічної інфраструктури, порядку їх паспортизації та категоризації; відсутність єдиної методології проведення оцінки загроз стратегічній інфраструктурі, а також відсутність спеціального правоохоронного органу, відповідального за проведення аналізу та оцінки загроз стратегічній інфраструктурі внаслідок проведення іноземними державами економічної експансії та дискримінаційної політики, недопущення заподіяння шкоди економічному і науково-технічному, інфраструктурному потенціалу держави, а також організацію та вжиття відповідних заходів протидії; нерозвиненість публічно-приватного партнерства у сфері забезпечення безпеки стратегічної інфраструктури та невизначеність джерел фінансування заходів безпеки стратегічної інфраструктури; недостатній рівень міжнародного співробітництва у сфері забезпечення безпеки об’єктів стратегічної інфраструктури.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.

Про автора

Close