Архів публікацій категорії Екзистенційна поезія

У цьому розділі я розміщую статті, присвячені сенсу життя, запрошуючи читача у глибоку філософську подорож у пошуках істинного світла та людського призначення під зоряним небом.

Вона розкриває унікальний авторський стиль, що виростає на перетині високої поезії та масштабного наукового бекграунду автора — доктора юридичних наук, доктора політичних наук, професора.

Завдяки цьому фундаментальному досвіду, екзистенційні роздуми про сенс життя, хвилини доленосного вибору та вічні цінності набувають кришталевої глибини й державницької зрілості та безпекового гарту.

Крізь чуйні неоімпресіоністичні образи я допомагаю читачеві зазирнути в саму суть людського буття, де безпека, політика, світоустрій, право, історія та доля особистості переплавляються у залізобетонні злитки поетичного слова, що залишається у віках.

Свого часу, навчання в ад’юнктурі надихнуло на більш глибоке вивчення філософії екзистенціалізму. Тому у своїй поезії присвячую увагу роздумам щодо сенсу життя, постановки питання чи взагалі він існує і чи варто постійно опікуватися його пошуком або осягненням?

Для кожного він свій: незбагненний, глибокий, пристрасний, занурений.

Кожен – сам для себе світ і світ для інших.

Переконаний, що кожен прагне пізнати себе, зрозуміти своє призначення і відповісти на питання: хто я? навіщо я живу? Що для мене свобода?

© Владимир Липкан | 09.11.2025     "Так будет не всегда", — запомни эту фразу. Любовь придёт в твой дом, На крыльях  счастье принесёт. Ведь что-то получается не сразу, Кому-то в жизни больше повезёт.   Любовь, уют, достаток, счастье — Порой, бывает всё наоборот! Не знаем мы, что будет завтра, Кому какой уж уготованный исход.   Так будет не всегда!…

© Владимир Липкан | 09.11.2025     Нет ничего досадней: быть как все: Богатым, бедным, умным, некрасивым. Быть без таланта, без особенности, без идей Унылым быть в однообразьи серости ленивой.   Наследники богатых чем важны? В чём примечательность и в чём их отделенье: Кроме фамилии и денег больше не нужны Не часто у богатых дети просто гении.   Знаменование, предвестник…

© Владимир Липкан | 14.10.2025   Я больше не хочу терпеть: Других и окружающих жалеть, Снискательно свой слух их критикою омрачать, Потом от всех невежеств тихо увядать.   Отнюдь: я не заносчив, не высокомерен, Я просто знаю цену и в себе уверен. Определённого этапа в жизни я достиг, Ведь праведную истину общения постиг.   Не трачу время я на то,…

© Владимир Липкан | 12.10.2025   Взгляните ещё раз на нашу планету: Это планета — наш дом. Это здесь. Это мы. Нет никаких отговорок, памфлетов, куплетов Мы — есть вершители и мы ей должны!   Неисчилимы наслажденья и страданья. И тысячи самоуверенных религий и доктрин, Идеологий, культов и других людских стенаний, По сути — все ведущие в Тартары и обрыв.…

© Владимир Липкан | 03.10.2025   Когда покажется, что цель недостижима, Не изменяйте цель и не меняйте путь. Смените действия — они всему причина, Неверным планам не давайте шанс вас обмануть.

© Владимир Липкан | 21.09.2025     Лишиться в жизни можем мы всего, Хотя, пожалуй, кроме одного: Свободы выбирать реакцию на всё происходящее, Животрепещущий источник магнетичный и манящий.   И не богатство, ни достаток, нищета, Ни пиршество, ни скорбь, людская суета, Ни слава, ни гордыня или неизвестность, И ни здоровья тень, мучительных болезней пресность.   На качество влияет наше восприятие…

© Володимир Ліпкан | 17.09.2025     Однаковість і рівність: у чому тут різниця? Де мчить тугою райська колісниця, Чому жінки безжалісно мавпують чоловіка, Чому вони зреклись себе, ви що каліки?   Суспільство нав’язало всім спільний інтерес: Кар’єра, гроші, успіх — невпинний це процес. Насправді, шлях цей до тотальної уніфікації, Повсюдної відмови від індивідуалізації.   Ідея рівності поза контекстом індивідуальності…

© Володимир Ліпкан | 16.09.2025   Разом з життям потрібно проживати: Не поспішати - бо біду ти будеш доганяти, Не відставати - бо біда можливо й дожене тебе, Потрібно жити темпорально: ось і все!

© Владимир Липкан | 18.08.2025     Нам нужно научиться отпускать: Всех тех, с кем будем горевать, С кем сложно, тягостно и не уютно, Кому все объяснять потребно нам ежеминутно.   Друзья, приятели, клиенты и партнёры, Любимые, и близкие, и просто ухажёры — До невозможности далёким много кто остался, Их отпускать потребно, чтоб свободой наслаждался.   Не мучайте себя, другого…

© Владимир Липкан | 14.08.2025   Панически бояться стали боли и страданий. Мы избегаем полностью всего: Что губит, душит и гнетёт словами, Где удовольствий нет — то значит: не дано.   Со страхом ожидаем мы фрустрации, Завидя вдалеке, бежим что силы от неё. Чтоб пребывать в плену без боязни, в прострации Страдания и трудности? Кричим мы: "Не моё!"   Но…

Close