Архів публікацій категорії Екзистенційна поезія

У цьому розділі я розміщую статті, присвячені сенсу життя, запрошуючи читача у глибоку філософську подорож у пошуках істинного світла та людського призначення під зоряним небом.

Вона розкриває унікальний авторський стиль, що виростає на перетині високої поезії та масштабного наукового бекграунду автора — доктора юридичних наук, доктора політичних наук, професора.

Завдяки цьому фундаментальному досвіду, екзистенційні роздуми про сенс життя, хвилини доленосного вибору та вічні цінності набувають кришталевої глибини й державницької зрілості та безпекового гарту.

Крізь чуйні неоімпресіоністичні образи я допомагаю читачеві зазирнути в саму суть людського буття, де безпека, політика, світоустрій, право, історія та доля особистості переплавляються у залізобетонні злитки поетичного слова, що залишається у віках.

Свого часу, навчання в ад’юнктурі надихнуло на більш глибоке вивчення філософії екзистенціалізму. Тому у своїй поезії присвячую увагу роздумам щодо сенсу життя, постановки питання чи взагалі він існує і чи варто постійно опікуватися його пошуком або осягненням?

Для кожного він свій: незбагненний, глибокий, пристрасний, занурений.

Кожен – сам для себе світ і світ для інших.

Переконаний, що кожен прагне пізнати себе, зрозуміти своє призначення і відповісти на питання: хто я? навіщо я живу? Що для мене свобода?

© Владимир Липкан 24.01.2023   Люди напичканы предвзятыми мнениями, Они оперирует чужими суждениями. Всё усугубляет шаблонное образование: Оно есть путь клише чужих признания.   Глупцы, невежды, просто дураки! Озвучивать лишь мнения чужие научились. Наивные простолюдины, невежи, простаки — В идей чужих ловушке незаметно очутились.   Тех мнений смысл, которых сами не внимают, Они совсем, порой, не понимают: Где грань между…

© Володимир Ліпкан 23.01.2023   Люди втрачають реальну здатність до мислення, Вони отуманіють від реальності. Вони не можуть адекватно осягати дійсність. Дуріють від власної геніальності.

© Володимир Ліпкан 27.11.2022 за мотивами глибоко імпресіоністичного етюду українського письменника Михайла Коцюбинського „Цвіт Яблуні”. Опис психологічного стану Батька Я з жахом вдивляюсь у ту боротьбу Приспавсь я потрохи, напевно піду… Мені дуже лячно все це відчувати Я бачу доньку, здатну Душу віддати.   Морозить мене, мурашки полохтілі Розлазяться тілом, мов дика юрба, Щелепи трясуться, немов скаженілі, І чую я гомін:…

  © Владимир Липкан 16.01.2023   Жизнь обретает смысл Когда мы сами предаём ей его. Сначала надо начать действовать, За что-то нужно лихо взяться Потом нет времени на размышленья: С поставленной задачей нужно нам справляться.

  © Володимир Ліпкан 16.01.2023   Все буває в серці людському — бурне кохання і тиха журба, світле очікування милих вдома, чорний розпач і лиха лічба, солодкість мрії п'янкої і втома від щастя жаги. Якщо всі рідні з тобою вдома, Напевно, щасливий є ти.   Немає тягаря страшнішого За невагомість пустоти. В душі, на серці потемнішало: То жуть, блукати в самоті.

© Владимир Липкан 10.01.23 Невежество и предрассудки не мешают твердому мнению: как бы не были они жутки, но воспитали целое поколение.   Отсутствие прочных знаний — база нынешнего поколения. Вопрос в среде обитания, где царит невежливое поведение.   Отсутствие познаний, некультурность, невежливость, отсталость и профанство — всё в мире вдруг перевернулось: познанье и культура нынче есть мещанство.   Не знает,…

© Владимир Липкан 11.01.2023     Порой, имущество нам создаёт комфорт: оно нас делает немного независимее. Но перебор имущества ведёт на эшафот, К потери времени, любви к себе. Имущество становится господином, всемогущим властелином. Вдаделец превращается в раба, Как правда не была б груба! Раб должен время всё отдать! Не может он ни есть ни спать! Он мысли продаёт без удержанья…

© Владимир Липкан 14.01.2023     Требовать от кого-то, чтобы он стал другим… А мы пробовали сделать что-то, чтоб измениться вот так самим? Требовать от кого-то измениться: означает, чтобы человек с собою мог проститься. Забыть о сущности, своём предназначеньи, зато все исключительно по Вашему хотенью! Мы желаем сущность человека изменить: по сути, запрещая, ему самим собою быть. Мы отрицаем данную…

  © Владимир Липкан 07, 10.12.2022   Чем ярче сгорают мосты за спиной, Чем больше внимаешь ты зла за собой, Сияющий путь впереди освещают И новых людей в жизнь к тебе призывает.   Дружба: Вскормленный надеждой прощать, забывать Не сможет тот в жизни высот достигать. Прощаться уметь, разрывать, не тянуть: Тогда будет новым и ярким твой путь.   Того не…

Close