Архів публікацій категорії Екзистенційна поезія

У цьому розділі я розміщую статті, присвячені сенсу життя, запрошуючи читача у глибоку філософську подорож у пошуках істинного світла та людського призначення під зоряним небом.

Вона розкриває унікальний авторський стиль, що виростає на перетині високої поезії та масштабного наукового бекграунду автора — доктора юридичних наук, доктора політичних наук, професора.

Завдяки цьому фундаментальному досвіду, екзистенційні роздуми про сенс життя, хвилини доленосного вибору та вічні цінності набувають кришталевої глибини й державницької зрілості та безпекового гарту.

Крізь чуйні неоімпресіоністичні образи я допомагаю читачеві зазирнути в саму суть людського буття, де безпека, політика, світоустрій, право, історія та доля особистості переплавляються у залізобетонні злитки поетичного слова, що залишається у віках.

Свого часу, навчання в ад’юнктурі надихнуло на більш глибоке вивчення філософії екзистенціалізму. Тому у своїй поезії присвячую увагу роздумам щодо сенсу життя, постановки питання чи взагалі він існує і чи варто постійно опікуватися його пошуком або осягненням?

Для кожного він свій: незбагненний, глибокий, пристрасний, занурений.

Кожен – сам для себе світ і світ для інших.

Переконаний, що кожен прагне пізнати себе, зрозуміти своє призначення і відповісти на питання: хто я? навіщо я живу? Що для мене свобода?

© Володимир Ліпкан 23 квітня 2023 року   У чому щастя птаха полягає? У русі нескінченному, у тім, що він — Літає! Без меж, думок про себе й інших Без лайків, хейтерів — всіх духом ницих.   Літає птах лиш волею своєю Він вільний в діях, подумках, житті Щасливий він, живе з душею Ніколи птах не буде в самоті!  …

© Владимир Липкан 22 апреля 2023 года   Пробыв в плену незрячей спячки Пал, оклеветанный молвой, И в лихорадке, приступе горячки: Ушел, похоронив себя... Хоть был живой.   В таком абсурде, пафосе изгнанья, В таком бесцветном мире жалостей к судьбе Жизнь превратилась лишь в воспоминанье: Одна тоска и образ счастья в голове.   Под псевдозвуки псевдосчастья, Под лицемерной лживой похотью…

  © Владимир Липкан 14 апреля 2023     Каждый из нас — театральная пьеса. Многих из нас просто так не понять: То ли поэт или же поэтесса, Каждый себя только сможет принять.   Смотрят картинки, взахлёб их листая, Слушают мимо, не вникнув в их суть, Как поглядишь ведь бесцельников стая. Рвутся суетно, не жаль их ничуть.   Прут, словно…

© Володимир Ліпкан 20.03.23   Завдання кожного із нас, Щоб обрії у щастя розширяти, На щастя нам потрібен вільний час - Про це не слід нам забувати.   Потрібно ауру із щастя нам плекати, Щоб в ній купатись, ніжитись і квітувати, Кохати, розвиватись — просто бути: Без щастя і кохання тонусу в житті нам не відчути!

  © Владимир Липкан 21.03.2023     Глупость, как жаль, но не выглядит глупо Тупость, увы, но не смотрится тупо. Наглость безмерно людей восхищает Культуру надменно собой подменяет.   Мы смотрим вокруг, Но не видим порока. Насколько же жизнь, Вертихвостка, жестока.   Стремимся, пыхтим, Руководим в запаре: Внимать не хотим, Будто в пьяном угаре.   Какой-то бездумный, Раскатистый шабаш: Один…

© Владимир Липкан 14.03.23   Для чего нам постоянно юморить? С правдой тяжко стало жить? Есть потребность в юморе, сатире Нет потенции к прекрасной лире?   К чему иронией нам истину сластить? Неужто с горькою пилюлей трудно стало жить? Мы правду в горечь незаметно превратили, С Фантазией, фатально перепутав, сущность извратили.   Мы правду прячем с глаз долой, Её страшимся,…

  © Владимир Липкан 08.03.2023   Самое ценное, что есть в мире, Это моя личность, семья, друзья. Остальные пусть будут в эфире, Чтобы время не тратить нам зря.   Всех полюбить нам ведь просто нельзя. Все, с кем общаемся - нам не друзья. Будут партнёры, коллеги, попутчики, Будут враги, оппоненты лазутчики.   Многим предписана роль оставаться во вне Я всё…

  © Владимир Липкан 28.02.2023   Есть люди в стиле барокко Детали в них прекрасны, но сложны Без лишнего и нудного намёка Такие в целом вряд ли нам нужны.   Они всё знают: понемногу. Во всём они зияют простотой. Но не Готовы к диалогу: Формат мышленья - новостной.   Они в деталях - гениальны, И потому так сложен след. В…

Close