Безпекоренесанс (тенденції)

Безпекоренесанс (тенденції)[Bezpekorenesans (tendenciї), termin V. A. Lipkana]

Донедавна теоретики і практики забезпечення безпеки вважали, що з формуванням інформаційного суспільства в людства зникне необхідність у захисті від кого- або чого-небудь, через те, що інтеграційні та глобалізаційні процеси, які відбуватимуться у світі, сприятимуть максимальному забезпеченню узгодження базових цінностей усіх членів суспільства. Водночас, незважаючи на світові інтеграційні тенденції, дедалі більшого узалежнення держав одна від одної, ці ідеї стали більш недосяжними, що сприяло формуванню концепції глокалізації. Лояльна міграційна політика спричинила проникнення до систем безпеки дестабілізуючих елементів, що матиме негативні стратегічні наслідки для цих соціальних систем. Існування та потяг країн до загальних систем колективної (регіональної) безпеки супроводжується паралельним нарощуванням власного бойового потенціалу, формуванням особливих режимів безпеки власних стратегічних об’єктів стратегічної інфраструктури. Більше того, зараз зазнали суттєвої зміни і самі підходи до безпеки: захисна доктрина дедалі більше поступається доктрині активного захисту, тобто можливості проведення випереджувальних (превентивних) заходів щодо нейтралізації дестабілізуючих чинників. Цей процес тісно пов’язаний з етнічним ренесансом, а безпекоренесанс є відлунням прагнення етносу та нації до збереження власної самобутності. Тому можна констатувати, що із збільшенням систем безпеки різного рівня рівень загальної безпеки зменшуватиметься, через те, що цей своєрідний „міф безпеки” не відображає балансу дійсного і бажаного її стану (термін В. А. Ліпкана).

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.