Бездарність

© Володимир Ліпкан

 05.01.23

Чимало є мистецьких творів,

Якими ми пишаємось:

Чи то через до віру, чи незнання

Чужої думки дослухаємось.

Бува, що душу зразу зачіпає,

А є такі, що навіть не торкають.

Ніхто не здогадався, навіть не посмів сказати:

Мистецький твір — бездарність, нема чим дивувати!

Ніхто не смів сказати, що вони: незграбні!

У чаді, у людськім воланні всі гукали: “Геніяльні!”

Проте відмінність є одна суттєва,

Якою керуватись маєм пожиттєво:

Мистецький витвір має надихати,

Він має до нестями в себе закохати,

Відчути маєм внутрішні ми зміни

Уявлення, думки є світу трансформація картини.

Ми маєм світ по-іншому побачить,

Енергію душі інакше розтлумачить.

Канал зворотного зв’язку ми маємо відкрити,

З енергією творчості у серці вік прожити.

Ми маєм змінювати світ,

Натхненно, творчо, поступово.

Творити в творчій інтеграції орбіт

І жити чемно, справедливо й ґонорово!

Бездарність геніяльністю не стане,

То скільки б нею не пишались.

Бездарність буде животіти лабухáми,

До віку хай на творчість спокушались.

І в цій спокуті, щоб до творчості, хоч долучитись,

Шалено мріють бездарі в мистецтві закріпитись:

То скільки не блукали  бездарі шляхами

Завжди мізерністю прикуті будуть до землі цвяхами.

Бездарність світ Творця не згубить —

Всі посередності й нікчемності хай приголубить!

І в цьому жалюгіднім вирії незграб,

Нехай сформують власний і нужденний хаб.

За мотивами Андре Жид “Фальшивомонетники”