Мистецтво — мова душі
29-30.11.2022
Володимир Ліпкан
Душа:
Література, музика, живопис — це мистецтво.
Вони є кодом, мовою душі.
Життя людини наче скерцо,
Його слід обережно донести.
Знання — яскравий світ для мозку.
Кохання — соковитий серця смак.
Душа і тіло наче на помості
Не слід їх грубо розділяти так.
Душа витребує поваги
Не терпить усіляких там дрібнот.
І відволікшись від зневаги
Душа долає світ висот.
Художня творчість надихає,
Хай Музика Душі заграє,
Нехай формує естетичний ідеал —
Це справжній велетенський є оригінал.
Бо тіло — гарний обладунок,
Природи ясної дарунок.
Душа дана Вам від Творця
Вона вникає Вам в серця.
Антидуша:
Однак людина зумовлена біологічно
Вона не може жити романтично,
Вона — відображення дійсності, зла
Вона — атавізм, вона — віджила
Душа:
Провінційність побутопису,
Життя — це не взірець синопсису.
Воно за Духом аристократичне,
По суті душі людські романтичні.
Антидуша:
Людина вічно прагне до балансу:
До спокою і тиші реверанси
Людина — ярий ворог є нового
Вона боїться і страшиться всього.
Душа:
Душевний спокій — це помилка,
Адже в розвої є родзинка!
Душа постійне прагне до нового:
Квітучого, пахучого, пекельного, живого !
Душа дурниць не споживає:
Вона як квітка розквітає,
Якщо Мистецтво в неї ми вкладаєм,
Тоді щасливі ми навзаєм.
І блискавично Музика хай грає
Хай ноти на душі співають
Лібрето кожен сам собі складе
Найголовніше — в серці все.
Поезія як ключ від лабіринтів
Таких жахливих, марних, нестійких.
Вона вкладає сенс в життя без спринту
Вона — яскравий світ для всіх.
Художні твори особливо
Стоять окремо і дбайливо:
Формують смак людині до життя:
Там образи, ідеї, вороття.
Антидуша:
Але ж для кого все це є:
Хто музику так сильно полюбляє?
Літературу кожен день читає?
Живопис правильно сприймає?
Навіщо смак з дитинства убивати
Чому людці про Душу не воліють дбати?
Хто твори ті читає і літературу?
Хто розуміє образи, есе?
Етюд, романи і новели
Скажіть мені: для кого це усе?
Таке велике скупчення творіння,
Таке сумне кладовище нікчемніших ідей.
Здається, що пусте це булькотіння, говоріння
Для купи, для юрби, і просто для людей.
Творять митці так неустанно
Творять для кого? І щоб що?
Адже творіння ніжногранне
Тож час марнується: нащо?
Для кого пишуть і малюють,
Для кого взагалі вони творять?
Чи може час так свій ластують
Бо мріють зорі підкорять?
Людина:
Оці державні нагороди
Є тіла слабкість, насолоди.
Творця визнання є народ
Його вписав він в генетичний код.
Якщо виходити математично
Причому без екстраполяцій, не критично.
В суспільстві мало хто культурою живе,
Тому мистецтво геть мляве.
Його ми творим не для себе,
І не для тих, хто зараз тут живе.
Воно є витвором для неба
Воно є запис в майбутнє.
Душа:
Той запис Код Душі формує,
Яка живе, весь час мандрує.
Тому Мистецтво — душі мова
Воно є сила і будова.
Антидуша:
Змарнілі обличчя, убогі життя:
Ось так виглядає сучасна людина.
Вона — жалюгідне і нице дитя
Вона — бездушевна, немов та скотина.
Душа:
Жреці, брахмани, музиканти, вуду
То глибини душі людини не забуду.
Лиш тіло згасає, тож це не кінець —
Початок нового, Душі це вінець.
Антидуша:
Знесилені люди є гідні кінця.
Як „прикро” мені все за цим споглядати.
Вони як запроданці, зрадив Творця,
Вони тріумфують аби виживати.
Душа:
Душа людей в піднесенні перебуває,
В потоці смислів, ясно відчуває:
Не може бути еволюції лише людини
Нема душі, прийде лиха година.
Антидуша:
Знедушені покидьки тихо радіють
Вони поховали надію і шлях
Зненацька все людство от болі зомліє,
І буде шукати тебе впопихах.
Душа:
В матерію уміщено усі багатства
То є пишнотою і марнотратством:
Життя за для матерії: загубить
І Душу буде нічим приголубить.
Мистецтво закладає естетичний ідеал
То є по суті для Душі чудовий ареал.
Буденну повсякденність Мистецтво окриляє,
В барвистих кольорах життю допомагає.
Людина:
Тож Творчість є запис у нашій Вселенній
Це є інформація, Код для Душі?
Коли ж еволюції рух достеменний
Торкнеться людини, розбивши мушлі?.
Душа:
Людині філігранно треба розвиватись,
Нестерпно працювати над піднесенням Душі.
Якщо технократичним світом упиватись
Душевний безлад буде, лялькі пастуші.
Антидуша:
Крізь візуальне сприйняття
Діяльне наступає каяття:
Така людина в світі жить не зможе
Реальність сталий міф не переможе.
Людина:
Як лагідно сирени в морі заспівали,
Птахи у небі свій лібрето склали,
Природи розмаїття кольорів
І гама чудних запашних квітів.
Душа:
Мистецтво — мова для душі.
То ж бережіть ви мову солов’їну,
Бо без мистецтва — Тіло ти
Так і не станеш ти людиною.
Читай романи і новели,
Етюди, прозу і есе
Життя — мандрівка каравели
То вояжуй понад усе.
Мистецтво — це поезія кохання
Це є душі освяченій визнання.
Митець існує, щоб творити,
Щоб душу інших оживити.
Людина:
Тож вірно, бо бува не спиш в нічну годину,
На мить геть забуваєш про родину,
Бо Твориш у нічний і темний час,
Тавруючи Душі міцний каркас!
Антидуша:
Хто послуговується музой?
Хто з піснями в душі живе?
Хто поетичні бачить форми
І по життю з поезією йде?
Душа:
Мистецтво — муза для душі.
Воно складається в вірші.
Поезія — це музика пізнання,
Людей до щастя закликання.
Антидуша:
Навіщо той посибілізм,
Людський одвічний егоїзм:
Вони всі символи не так тлумачать,
Вони самі себе дурачать.
Душа:
Ліхтарик — символ знань і світла.
Годинник їм вимірює життя.
Частотність образів без смислу
Приводить їх до забуття.
До Музики ти звикни дослухатись:
Вона лунає звідусіль.
Тобі лиш треба вільно почуватись,
Спіймати хвилю незвідкіль.
Антидуша:
Навіщо твердить про Мистецтво?
У чому сила і мораль?
То людське є одне чернецтво
І не пізнати їм Грааль.
Душа:
Мистецтво є святе творіння,
Воно — Творця Благославіння
Воно — є генетичний код
Воно формує і рятує людський род.
Антидуша:
Атомізація суспільного буття,
Тотальність космополітизму
Часи ведуть до людства забуття
Ці напрями суть вектор нігілізму.
Душа:
Історична мить і невблаганність,
То вимірність людського є життя.
Душі буття — людська старанність
Лиш тіло вічно змінює Митця.
Людина:
Творець створив нас для життя:
Воно — насичене, яскраве, соковите.
Мистецтво — шлях Душі. І буде так.
Щоб Курс життєвий ним був оповитий.
