Мистецтво

29-30.11.2022

Володимир Ліпкан

 Душа:

Література, музика, живопис — це мистецтво.

Вони є кодом, мовою душі.

Життя людини наче скерцо,

Його слід обережно донести.

 

Знання — яскравий світ для мозку.

Кохання — соковитий серця смак.

Душа і тіло наче на помості

Не слід їх грубо розділяти так.

 

Душа витребує поваги

Не терпить усіляких там дрібнот.

І відволікшись від зневаги

Душа долає світ висот.

 

Художня творчість надихає,

Хай Музика Душі заграє,

Нехай формує естетичний ідеал

Це справжній велетенський є оригінал.

 

Бо тіло — гарний обладунок,

Природи ясної дарунок.

Душа дана Вам від Творця

Вона вникає Вам в серця.

Антидуша:

Однак людина зумовлена біологічно

Вона не може жити романтично,

Вона — відображення дійсності, зла

Вона — атавізм, вона — віджила

Душа:

Провінційність побутопису,

Життя — це не взірець синопсису.

Воно за Духом аристократичне,

По суті душі людські романтичні.

Антидуша:

Людина вічно прагне до балансу:

До спокою і тиші реверанси

Людина — ярий ворог є нового

Вона боїться і страшиться всього.

 

Душа:

Душевний спокій — це помилка,

Адже в розвої є родзинка!

Душа постійне прагне до нового:

Квітучого, пахучого, пекельного, живого !

 

Душа дурниць не споживає:

Вона як квітка розквітає,

Якщо Мистецтво в неї ми вкладаєм,

Тоді щасливі ми навзаєм.

 

І блискавично Музика хай грає

Хай ноти на душі співають

Лібрето кожен сам собі складе

Найголовніше — в серці все.

 

Поезія як ключ від лабіринтів

Таких жахливих, марних, нестійких.

Вона вкладає сенс в життя без спринту

Вона — яскравий світ для всіх.

 

Художні твори особливо

Стоять окремо і дбайливо:

Формують смак людині до життя:

Там образи, ідеї, вороття.

 

Антидуша:

Але ж для кого все це є:

Хто музику так сильно полюбляє?

Літературу кожен день читає?

Живопис правильно сприймає?

Навіщо смак з дитинства убивати

Чому людці про Душу не воліють дбати?

Хто твори ті читає і літературу?

Хто розуміє образи, есе?

Етюд, романи і новели

Скажіть мені: для кого це усе?

Таке велике скупчення творіння,

Таке сумне кладовище нікчемніших ідей.

Здається, що пусте це булькотіння, говоріння

Для купи, для юрби, і просто для людей.

Творять митці так неустанно

Творять для кого? І щоб що?

Адже творіння ніжногранне

Тож час марнується: нащо?

Для кого пишуть і малюють,

Для кого взагалі вони творять?

Чи може час так свій ластують

Бо мріють зорі підкорять?

 

 

Людина:

Оці державні нагороди

Є тіла слабкість, насолоди.

Творця визнання є народ

Його вписав він в генетичний код.

 

Якщо виходити математично

Причому без екстраполяцій, не критично.

В суспільстві мало хто культурою живе,

Тому мистецтво геть мляве.

 

Його ми творим не для себе,

І не для тих, хто зараз тут живе.

Воно є витвором для неба

Воно є запис в майбутнє.

 

Душа:

Той запис Код Душі формує,

Яка живе, весь час мандрує.

Тому Мистецтво — душі мова

Воно є сила і будова.

Антидуша:

Змарнілі обличчя, убогі життя:

Ось так виглядає сучасна людина.

Вона — жалюгідне і нице дитя

Вона — бездушевна, немов та скотина.

Душа:

Жреці, брахмани, музиканти, вуду

То глибини душі людини не забуду.

Лиш тіло згасає, тож це не кінець —

Початок нового, Душі це вінець.

 

Антидуша:

Знесилені люди є гідні кінця.

Як „прикро” мені все за цим споглядати.

Вони як запроданці, зрадив Творця,

Вони тріумфують аби виживати.

 

Душа:

Душа людей в піднесенні перебуває,

В потоці смислів, ясно відчуває:

Не може бути еволюції лише людини

Нема душі, прийде лиха година.

Антидуша:

Знедушені покидьки тихо радіють

Вони поховали надію і шлях

Зненацька все людство от болі зомліє,

І буде шукати тебе впопихах.

 

Душа:

В матерію уміщено усі багатства

То є пишнотою і марнотратством:

Життя за для матерії: загубить

І Душу буде нічим приголубить.

 

Мистецтво закладає естетичний ідеал

То є по суті для Душі чудовий ареал.

Буденну повсякденність Мистецтво окриляє,

В барвистих кольорах життю допомагає.

 

Людина:

Тож Творчість є запис у нашій Вселенній

Це є інформація, Код для Душі?

Коли ж еволюції рух достеменний

Торкнеться людини, розбивши мушлі?.

 

Душа:

Людині філігранно треба розвиватись,

Нестерпно працювати над піднесенням Душі.

Якщо технократичним світом упиватись

Душевний безлад буде, лялькі пастуші.

 

 

Антидуша:

Крізь візуальне сприйняття

Діяльне наступає каяття:

Така людина в світі жить не зможе

Реальність сталий міф не переможе.

 

Людина:

Як лагідно сирени в морі заспівали,

Птахи у небі свій лібрето склали,

Природи розмаїття кольорів

І гама чудних запашних квітів.

 

Душа:

Мистецтво — мова для душі.

То ж бережіть ви мову солов’їну,

Бо без мистецтва — Тіло ти

Так і не станеш ти людиною.

 

Читай романи і новели,

Етюди, прозу і есе

Життя — мандрівка каравели

То вояжуй понад усе.

 

Мистецтво — це поезія кохання

Це є душі освяченій визнання.

Митець існує, щоб творити,

Щоб душу інших оживити.

 

Людина:

Тож вірно, бо бува не спиш в нічну годину,

На мить геть забуваєш про родину,

Бо Твориш у нічний і темний час,

Тавруючи Душі міцний каркас!

Антидуша:

Хто послуговується музой?

Хто з піснями в душі живе?

Хто поетичні бачить форми

І по життю з поезією йде?

Душа:

Мистецтво — муза для  душі.

Воно складається в вірші.

Поезія — це музика пізнання,

Людей до щастя закликання.

 

Антидуша:

Навіщо той посибілізм,

Людський одвічний егоїзм:

Вони всі символи не так тлумачать,

Вони самі себе дурачать.

 

Душа:

Ліхтарик — символ знань і світла.

Годинник їм вимірює життя.

Частотність образів без смислу

Приводить їх до забуття.

 

До Музики ти звикни дослухатись:

Вона лунає звідусіль.

Тобі лиш треба вільно почуватись,

Спіймати хвилю незвідкіль.

 

Антидуша:

Навіщо твердить про Мистецтво?

У чому сила і мораль?

То людське є одне чернецтво

І не пізнати їм Грааль.

Душа:

Мистецтво є святе творіння,

Воно — Творця Благославіння

Воно — є генетичний код

Воно формує і рятує людський род.

 

Антидуша:

Атомізація суспільного буття,

Тотальність космополітизму

Часи ведуть до людства забуття

Ці напрями суть вектор нігілізму.

 

Душа:

Історична мить і невблаганність,

То вимірність людського є життя.

Душі буття — людська старанність

Лиш тіло вічно змінює Митця.

 

Людина:

Творець створив нас для життя:

Воно — насичене, яскраве, соковите.

Мистецтво — шлях Душі. І буде так.

Щоб Курс життєвий ним був оповитий.

Про автора

Close