© Володимир ЛІПКАН | 2404.2026-3108.2026

 

ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: ДУХОВА СУВЕРЕННІСТЬ СТРАТІАРХА

(Історико-біографічний епос)

Новий історико-біографічний епос на основі досліджень Ігоря Коляди. Друга частина першої глави розгортає величний літопис родинного Чину Коновальців: духовне архітекторство батька, праведний гарт діда-пароха, материнське виховання та соратництво братів.

---

Розділ ІІ.

Зашків. Витоки та ґарт українського єства.

Глава 1. Літопис роду.

Частина 2. Аристократія родинного чину.

 

Батьківський гарт і праведний Дідусь —

Плекали Чин, етичний дух й духову сталість.

Вчили Євгена: «Знай прадавню Україну-Русь,

Випалюй малоросійство, імперськість і зухвалість!”

 

Отець Михайло правив вірний шлях з амвона,

Обряд прадавній від латинізації він боронив.

Тримав безпеку духу в зашківських церквах навколо,

Плекав інстинкт і суверенну ідентифікацію створив!

 

А Батько вів педагогічний, непохитний бій,

Директор школи нищив малоросійську і кволу млявість.

У кожнім серці сіяв світ державницьких надій,

Щоб в генах лідера закарбувалась вища сталість!

 

Любов до краю рідного, патріотизм,

То засаднича і підставова ідея.

То не юнацький спів про романтизм —

А риси Лідера і Камертона, Корифея!

 

У Зашківській народній школі мілітарний дух кувався,

Де Батько-управитель вже тримав запеклий бій.

Там виправляли розум, інтелект національний споряджався,

Плекаючи еліту із державницьких і самостійницьких надій!

 

Тож у найтяжчі, чорні розпачу хвилини,

Коли весь простір смутком оповитий,

Плекало серце мужньої і сильної дитини,

Аби залізний ген не зміг ніхто зломити!

 

Тут материнське виховання позначаємо,

Крізь біль поразок і крізь потемки років.

Героя Чин у суверенність вправно обертаємо,

Одміряв бездержавності він лік часів!

 

У школі Матір теж тримала власний стяг,

Обряд життя, ремесла, медицина і закони гігієни.

Дівчат шляхетності навчала на тонких шляхах,

Аби плекати Суверенність Духову й майбутні гени!

 

За однією партою там три брати у Зашкові росли,

Мирон, Степан і старший їх Євген — еліта, Провід.

Тож мілітарний дух і вірність крізь роки разом несли,

Щоб вчасно встати за Вітчизну на воєнний досвід!

 

А дядько Володимир — парох наш, борець,

Давав латинізації він гідну відсіч й польському тут тиску.

Він гартував у серці Чин, відвагу, наче вправний жрець,

Виморював безкомпромісно малоросійства там підлу іскру!

 

Не скиглив він, не бідкався, із долею не сперечався,

Навпроти: кожен крок невпевнений завзято виправляв.

Від помилок своїх у майбутній лідер не ховався —

І в шторм студентських барикад всю долю спрямував!