Інфраструктурний суверенітет

Інфраструктурний суверенітет[Infrastrukturnyj suverenitet, termin V. A. Lipkana]

1. Реальна спроможність нації визначати концептуальний зміст, стратегічний характер, засоби та повноту свого геостратегічного, інфраструктурного, політичного, правового, економічного, інформаційного та кібернетичного соціального, культурного розвитку в найбільш важливих сферах життєдіяльності, забезпечувати реалізацію стратегії державної інфраструктурної політики, формування самодостатньої, високотехнологічної, розвиненої, безпечної та стійкої системи національної інфраструктури. 2. Незалежність і самостійність держави, передусім владних еліт та стратегічних політичних інститутів, у процесі формування і реалізації стратегії державної інфраструктурної політики; стратегічна та інтелектуальна здатність владних еліт, політична воля та інституційна спроможність щодо здійснення стратегічного управління власними об’єктами стратегічної інфраструктури, інфраструктурним потенціалом, системою національної інфраструктури в цілому відповідно до стратегічних національних інтересів(термін В. А. Ліпкана). Див. ант.: деінфраструктуризація.

Ліпкан В.А. Стратегія державної інфраструктурної політики України: словник. Київ: В. А. Ліпкан, 2023. 252 с.