© Володимир Ліпкан | 25.02.2025

 

Як задовбали ці геронтократи:

Суцільні довбані дегенерати.

Ногою вже в могилі геть стоять,

І очі смертю вже відверто мерехтять.

 

Недолюдки і справжні людожери,

Життя і Душ пожадливі зажери.

Війна одвічно покручів цих притягає,

Мерзотник в мирі щастя шлях не має!

 

Не має розуму, як у балансі жити,

Скотина хоче всіх в крові втопити.

Ці гицелі й звірюги — безталанні,

Лиш смертю сіяти: у цьому геніяльні!

 

Потвори, скотиняки і тварини:

Невже між Вас нема ЛЮДИНИ:

Тієї, що любов в життя вдихає,

Баланс у мирі розумом справляє?

 

Невже життя — то шлях до руйнування,

А в молодості ви хотіли смерті планування?

Хотіли в крові людство потопити,

Аби вам рік чи два іще прожити?

 

Звірюги, бузувіри, нелюди і бидло,

Як Вам самим це не набридло?

Допоки будете ви війни починати,

В крові й стражданнях людство все тримати?

 

 

 

 

Про автора

Close