ВІДСТАНЬ РОЗМІРОМ В ЖИТТЯ

© Володимир Ліпкан

27.04.2024

Суспільство є на вогнище подібне:

Хтось: гріється в віддаленні від нього,

Хтось: здійснює припущення, що хибне,

Сідає ближче до вогню самого.

Хто у віддалені сидів,

Той поступово зігрівався

І, не обпалюючи крил,

До серця чуйно дослухався.

А той, хто ближче прагнув все сидіти ,

Природньо крила став палити.

Обпалювати шкіру, душу й тіло,

Бо хибність думки про вогонь накрила.

Вогонь існує сам в собі —

Не в нашій з Вами голові.

Вогнем ми можем обігрітись,

А можем сильно обпалитись.

Розумний відстань розуміє,

Він відчуває зміст тепла.

А дурень думкою багатіє,

Йому чим ближче — тим воно краса.

Зазнавши опіків нещадних,

Поповнив купу безпорадних:

Глупців, котрі одвічно в пошуку і зиску,

А потім від вогню тікають з писком.

Чимдуж тікають — далі від вогню,

Вважають: він є їхнім лихом.

Тікають в холод — пастку іншому володарю,

А там змерзають: без вогню, без сміху.

Так і в житті: потрібно відстань відчувати

Коли, де, з ким і як потрібно грати/ справу мати

Кому і що якою мірою і тоном можемо казати

Що можна, а що ні: не треба відстань забувати.

Дистанція належна — крок для розуміння,

Бодай для декого — ковток нужденного спасіння.

На відстані прекрасне ліпше розумієш,

Тому чим ближче до об’єкта, менше ти його узрієш.

Життя — це відстань пройдених маршрутів.

Де був вогонь і спека, де — м’яке тепло.

Цінуйте відстань : не завжди газуйте

Бо швидкість і мета — не все одно.